Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Від протитанкіста в АТО до оператора безпілотного літального апарата в сучасній війні з росією — саме таким склався військовий шлях морського піхотинця старшого солдата Вадима з позивним «Хохол».
Хоча ще в лютому цього року ветеран війни, учасник бойових дій у 2015-2016 роках досить успішно займався своїми цивільними справами, працював монтажником натяжних стель, а весь вільний час присвячував сім’ї та улюбленому хобі — фотографії.
24 лютого, після перших ракет над Одесою, Вадим зібрав сім’ю і відвіз до бабусі в село в області. Там же, не очікуючи виклику, звернувся до районного центру комплектування та соціальної підтримки.
— Це мій обов’язок, я давав присягу українському народові. Це і обов’язок перед родиною — перед батьками, дружиною, з якою ми познайомилися в Луганській області, перед моїм п’ятирічним сином, — розповідає про свої мотиви Вадим. — Інакше й бути не могло, прийшли загарбники, але терпіти їх тут ніхто не буде, й ховатися по домівках від тої біди мені не потрібно. Це моя особиста думка.
Строкову службу він проходив ще у 2012 році. А у 2015 році був мобілізований, після перенавчання та підготовки брав участь в АТО номером розрахунку протитанкового взводу однієї з мотопіхотних бригад. Тоді відслужив понад рік на передових позиціях поблизу Волновахи, Гірського, Золотого та інших населених пунктів Донецької й Луганської областей.
Після чергової мобілізації у лютому 2022 року Вадим був призваний у роту охорони при ТЦК та СП, за деякий час добровольцям запропонували перевестися у бойові бригади.
— У мене була можливість залишитися в умовному тилу, але я хочу свій обов’язок виконувати на всі сто відсотків, — зазначає «Хохол». — Напевно ще й тому, щоб віддати борг та вшанувати моїх побратимів, які загинули у 2015 році. З-поміж інших варіантів я обрав для себе Морську піхоту — багато чув про відвагу та героїзм наших морпіхів.
У новостворений підрозділ Вадим перевівся звичайним стрільцем відділення морської піхоти, проте згодом йому запропонували пройти навчання з управління безпілотними літальними апаратами.
Поки що він та його колеги за спеціальністю тренуються на одному з полігонів півдня України. Згодом вони пройдуть ще поглиблений спеціальний курс в Одесі, після якого їм видадуть сертифікати відповідно до тих зразків, які вони будуть застосовувати.
— Основний мій напрямок роботи — це аеророзвідка. Ми значно покращуємо роботу піхоти — розвідуємо місцевість, виявляємо позиції, техніку та вогневі засоби противника тощо. Тобто ми очі інших підрозділів в небі, — розповідає про свою нову спеціальність Вадим. — А під час просування вперед ми розвідуємо маршрути, щоб не потрапити в засідку чи пастку.
Він зазначає, що інструктори новобранців — досвідчені розвідники однієї з бригад Морської піхоти України. Вишкіл триває практично щодня, нальоту набралося вже багато годин. Апарати, які застосовують у своїй роботі оператори, — це і закуплені на зібрані волонтерами кошти, і допомога від однієї з великих мереж електроніки України. (Зокрема група компаній «Цитрус» передала підрозділу два досить потужні дрони, які можуть діяти на значній відстані та обладнані якісними камерами. — Авт.)
— Опановуючи нову спеціальність, передусім відчуваєш відповідальність — перед особовим складом, перед товаришами, загалом перед нашими громадянами, тому що ми повинні завжди ефективно виконувати покладені на нас бойові завдання, — ділиться своїми думками про підготовку Вадим. — Дрони дуже сприяють і допомагають цьому, але на першому плані тут — якісна робота оператора, похибка якого у визначенні координат цілей чи пропущеній позиції ворога може коштувати надто дорого. Ми не маємо права на помилки, це дуже відповідальна робота. Тут потрібна постійна практика, якими б хорошими не були теоретичні знання чи досвід інструкторів.
Фото автора
