Однак, сучасний воїн повинен не тільки знати способи точно «доставити» боєприпаси для ураження техніки чи живої сили противника, а й вміти захиститися від ворожих…
АрміяInform продовжує розповідати українським військовослужбовцям та цивільним українцям про правила війни, що є синонімом міжнародного гуманітарного права (МГП).
Початок тут.
— Наразі маємо факти масового вивезення дітей російськими військовими до рф та на тимчасово окуповані території. Що міжнародне гуманітарне право говорить про примусове переміщення дітей?
— Це є воєнним злочином. Це грубе порушення норм МГП, а саме правила «про незаконне переміщення». У цьому правилі говориться про те, що переміщувати дітей можна лише за нагальної потреби для безпеки дитини. В іншому випадку — це незаконне переміщення дітей, особливо, якщо їх насильно розлучають з батьками. І наші правоохоронні органи намагаються це зафіксувати та подати до судових інстанцій як воєнний злочин. Але треба розуміти, що це тривалий процес.
— Зважаючи на кількість вивезених дітей з України, можна зробити висновок, що це не ситуативне переміщення для безпеки цих дітей, а сплановані заходи рф.
— Так, думаю, що рф має чіткий план з цього приводу. Діти — це майбутнє нації, майбутнє держави. Вони прагнуть знищити нас і нашу державу. Навіть якщо розглянути карту руйнувань цивільної інфраструктури, то можна зробити висновок, що цілеспрямовано знищують українські заклади освіти.
До прикладу, на околицях Києва, скажімо, довкола Броварів є населені пункти, де зруйновані лише кілька цивільних будинків, однак школи і дитячі садки знищені вщент. Це робиться з метою завдати якомога більшої шкоди дітям, їхній освіті, адже якщо знищити школу, вони певний час точно не зможуть повноцінно здобувати освіту, це буде шкодити і самій дитині, і Україні.
Свідченням цього є й те, що на щойно окупованих територіях рф намагається одним із перших завдань — нав’язати нашим дітям свою освіту, мову, зокрема навчання за російською програмою, схиляння вчителів і директорів освітніх закладів до співпраці тощо. Це є порушенням норм МГП, все це має і буде мати реальні наслідки для рф.
Наразі російська армія переродилась у таке стадо, яке ще не бачив світ. Вони свідомо не просто порушують правила ведення війни, а мають чіткі вказівки від свого керівництва порушувати ці правила. Ми розуміємо, це — щоб залякати населення, завдавши максимальної шкоди землі, на яку вони посягають. Не сумніваюся, що незабаром наші розвідувальні органи знайдуть реальні документи, де одним із напрямків ведення інформаційної війни рф буде саме знищення освіти на окупованих територіях, зі спонуканням до колабораціонізму адміністрації шкіл тощо.
— Складається враження, що на території України росіяни такі методи використовують з особливою жорстокістю. Яка Ваша думка?
— Ми знаємо про велику кількість жорстоких злочинів рф і на інших територіях. Яскраві приклади — Чечня, Сирія. Єдине, що нині ми можемо надавати значного міжнародного розголосу цим злочинним діям, адже в нас — міжнародний збройний конфлікт. А війна в Чечні вважалася внутрішнім конфліктом.
Він всіляко замовчувався, замовчувалися злочини. Ми всі бачили жахливе відео про те, як поводилися так звані приватні військові російські компанії в Сирії. Коли вони спіймали цивільну людину, кувалдою розбили вщент йому кисті рук, потім ті руки відрізали, відрізали голову і спалили. У нас сотні закатованих у Бучі, Ірпені, Маріуполі та інших містах, де пройшла ця орда. Катування і вбивство — це найжорстокіші злочини, які тільки можна уявити. Це, на жаль, типова ознака сучасної російської армії.
— Що говорить МГП про мілітаризацію дітей, яка наразі здійснюється рф під прикриттям допризовної підготовки юнаків, патріотичного виховання тощо?
— Тут я хотів би акцентувати увагу на тому, як відрізняються допризовна підготовка та патріотичне виховання дітей в Україні та рф. Коли ми проводимо будь-які навчання із дітьми, вони спрямовані здебільшого на заходи безпеки та самозахист. До прикладу, навчаємо, як розрізняти вибухонебезпечні предмети, які діти можуть знайти на вулиці, в лісі, посадці чи навіть на своєму подвір’ї, скажімо, після деокупації.
Також показуємо, як поводитися зі зброєю, зазначаючи, що вони мають знати, що це та як працює. Адже в нашій країні йде війна. Ми розповідаємо про те, як відрізнити зброю на запобіжнику та готову до застосування. Тобто ці заходи переважно для безпеки та поінформованості цивільного населення. У росіян же діти навіть пісні співають: «если дедушка Вова скажет — в бой, мы с тобой…». Тобто вже з дитячого віку їх готують до ведення бойових дій. Це є порушенням норм МГП та людяності і моралі, про які ми вже говорили.
— Чи передбачає МГП більш жорстку відповідальність за мілітаризацію дітей (до «юнармії» тощо) з тимчасово окупованих територій? Адже є чіткий закон, який забороняє залучення до бойових дій навіть дорослого чоловічого населення на окупованих територіях.
— Так, мілітаризація місцевого населення окупованих територій вважається прямим порушенням норм міжнародного гуманітарного права, і суд може розглядати залучення з цих територій дітей — як обтяжуючі обставини. Адже питання порушення гуманітарних норм стосовно дітей під час війни набагато детальніше розглядаються в суді, ніж інші злочини. І те, що ми знаємо про залучення російськими військами до бойових дій на своєму боці чоловіків із так званих Л/ДНР, Криму та з інших окупованих територій, а також мілітаризація та пропагандистський вплив на дітей — фіксується, рано чи пізно за це буде покарання.
— Як, на Вашу думку, можна протидіяти російській пропаганді та нав’язуванню дітям ідей на кшталт «віддати життя за державу»?
— У Конституції більшості цивілізованих країн світу найбільшою цінністю держави є життя людини. Тому держава не може і не буде вимагати від неї віддати його заради якоїсь ідеї. Такі заклики — це відгомін радянських штампів про те, що начебто кожен радянський офіцер мріє віддати життя за батьківщину, причому в першому ж бою. Насправді ж російський офіцер прагне вбивати, жити довго і щасливо на награбоване. Із пропагандою потрібно боротися на всіх рівнях.
Це завдання держави, але значну роль відіграють у цьому контексті і батьки. Вони мають розмовляти зі своїми дітьми, стежити за контентом, який ті споживають, зокрема, в інтернеті. Пояснювати дітям звичайні істини людяності і моралі, цінності життя, держави і людини. Навіть на окупованих територіях дотримуватися своїх принципів. Це також частина інформаційної боротьби, інформаційної гігієни.
— Інформаційна гігієна має бути і під час підбору кіно контенту для, зокрема, сімейного перегляду. У рф кіно — це ціла державна стратегія з «патріотичного» або антиукраїнського налаштування населення.
— Так. Утім, через кіно можна вивчати і міжнародне гуманітарне право. Ми це активно використовуємо під час наших тренінгів та навчань. До прикладу, якщо з дорослими ми проводимо візуалізацію з якихось мілітарних фільмів, досить показовим є «Покоління вбивць» — американський фільм про Ірак. Там майже кожен епізод можна розглядати з точки зору МГП. Тобто, чому вони так зробили, як вони врахували чи не врахували пропорційність руйнувань, захист населення тощо. Ще один гарний фільм, який можна розглядати в контексті правил МГП — «Небесне око». Тут ідеться про Афганістан, де здійснювалася операція з ліквідації одного з керівників, який планував теракт. Він був у будинку, але туди підійшла дівчинка, яка продає хліб. Військові усвідомлюють, що якщо вони знищать будинок, то дівчинка і люди навколо загинуть. Весь фільм будується на терезах: «варто чи не варто» застосовувати зброю. Військові обраховували всі можливі наслідки, математично вираховували шкоду і користь від застосування зброї, моделювали події. Це і є ознака сучасної армії.
Я хотів би зазначити, що можна вивчати МГП також і з дітками. Інколи, коли є час, ми це робимо. Для діток все можна пояснювати, візуалізуючи це за допомогою анімації. До прикладу, є гарний мультик про червоних і чорних мурах, які воюють за мурашник. Одним мурахам допомагає в битві жучок — божа корівка. На цьому прикладі ми розглядаємо, хто агресор, хто захищається, хто допомагає і яка небезпека для нього самого. Адже завжди варто пам’ятати, що дитина, яка бере участь у збройному конфлікті безпосередньо, втрачає своє право на захист. І діти також мають знати про відповідальність і наслідки своїх дій.
