Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Сьогодні, в день, коли весь український народ, мільйони українців по всьому світу вперше в історії відзначають День Української Державності, у Сокирянській міській територіальній громаді Буковини вирішили насамперед вшанувати пам’ять земляків, полеглих у нерівній боротьбі з російським агресором.
Урочистості з цієї нагоди у Сокирянах відбулися біля символічної експозиції, присвяченої Героям Сокирянщини, які загинули, захищаючи рідну землю від російської навали.
— В умовах війни це свято набуває особливого значення, — звернувся до присутніх міський голова Сокирян Василь Козак. — Адже підступний ворог прагне вкрасти не лише нашу свободу, але й присвоїти історію. У ХХІ столітті українці виборюють своє майбутнє під нищівними ракетними ударами та артилерійськими обстрілами окупанта. Часто ціною власних життів…
Сокирянський міський голова Василь Козак та його заступник Оксана Бабій, секретар міської ради Любов Степаненко, керуюча справами виконавчого комітету Ауріка Мойсеєнко, начальник відділення поліції №1 м. Сокиряни Сергій Лунга та виконувач обов’язків начальника другого відділу Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Іван Серебрянський поклали квіти до експозиції, присвяченої загиблим героям Сокирянщини. Це — Степан Загребельний, Іван Гай, Віктор Урсул, Анатолій Соловей, Микола Гиренко, Сергій Дерен, Ігор Жук, Владислав Кліщук, Андрій Боднарюк, Петро Шкута, Віктор Василіка, Борис Гріга, Руслан Колодій, Михайло Яжук, Максим Кравець та відважна землячка Віра Анатій, якій сьогодні мало б виповнитись 37…
— У них були свої мрії, прагнення, сподівання, та об’єднувало їх одне — любов до України, — продовжив промову міський голова на могилах полеглих героїв. — Пам’ятаємо кожного, хто поліг за Батьківщину…
Сьогодні ця група місцевих посадовців, а разом із ними — і мешканці Сокирянщини, відвідали могили усіх загиблих земляків у різних населених пунктах громади, поклавши на них живі квіти й згадавши кожного з полеглих героїв.
