Саме офіцери планують операції, приймають рішення в критичних ситуаціях, відповідають за особовий склад і ведуть підрозділи до виконання бойових завдань. Саме таких офіцерів готує…
У 1932-1933 роках російсько-більшовицький режим, відбираючи в українських селян останню зернину, прирік на голодну смерть мільйони українських селян. У 1941-му кремль наказав палити поля з врожаями, що достигали, через що селяни, які вціліли на початку 30-х, теж голодували. Сьогодні історія повторюється…
«Земля має горіти під ногами окупанта…»
Напад гітлерівської Німеччини на срср виявився для сталіна, як стверджувала впродовж десятиліть радянська пропаганда, несподіваним. Чи так це — невідомо: задовго до вторгнення німецького вермахту радянська розвідка неодноразово інформувала «вождя» про плани Гітлера. Втім, хай там що, але впродовж майже двох тижнів його ніхто не чув і не бачив: він усамітнився на дачі й нікого, окрім прислуги, до себе не підпускав. Врешті-решт «прокинувся» і 3 липня виступив з радіозверненням до народу, у якому назвав радянських людей братами й сестрами! Закликав чинити ворогу запеклий опір, знищувати все майно, яке він може використати у власних цілях. А ще — урожай, що дозрівав на колгоспних полях.
— Земля повинна горіти під ногами окупантів, — сказав він.
І вона горіла, точніше поля з врожаями пшениці, кукурудзи, ячменю, що достигали й були вирощені непосильною працею сільських трударів: червона армія, підрозділи НКВС, що відступали, відразу приступили до виконання цього наказу.
— Через наше село наприкінці липня відступав танковий полк, — розповідав мені дід Іван — житель Поліського району, що на Київщині. — Танкісти позливали солярку й, покропивши нею поле, підпалили його, воно ж миттєво запалахкотіло. Мені тоді було 9 років, але я пам’ятаю, як плакали селяни, благаючи бійців не нищити врожай. Але хто їх слухав? Хліб ворогу не дістався. Але німці, що стали у нас невеличким гарнізоном, не голодували: забезпечення у вермахті провіантом було добре налагоджено. До того ж вони відбирали у людей продукти. А ось селяни ледь зводили кінці з кінцями.
Відтоді минуло понад 80 років. І на українську землю вкотре прийшли «визволителі». Якщо гітлерівці «визволяли» нас від більшовиків, то московити «визволяють» нас від «нацистів і націоналістів». Окрім ракет і бомб, вони як зброю використовують і хліб, теж підпалюючи поля з врожаями, що достигають. При цьому використовують фосфорні снаряди.
— росіяни палять наш хліб, — розповідає голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук. — Спеціальний заряд летить у повітрі. З характерним шумом, ніби лопоче металевими крилами, вибухає у зеніті, й додолу падають повільно кілька палаючих шматків. Від них займаються поля. Наприклад, з цієї причини спалахнули пожежі на полях біля сіл Новоолексіївка та Новопокровка. Вигорів не лише врожай, а й сільськогосподарська техніка.
За словами іншого чиновника, кацапня цілеспрямовано випалює українські поля, краде або силоміць відбирає на окупованих територіях у фермерів врожаї, сільськогосподарський реманент. Кілька десятків вагонів пшениці росіяни вивезли тільки з окупованого Мелітополя. Маріупольських фермерів примушують передати все зібране зерно «торговому дому днр». Сотні гектарів пшениці під вогнем окупантів. Жоден комбайн уже не зможе зайти на поля, бо всюди вибухають снаряди. Люди, які залишились в селах, виживають завдяки гуманітарці, щодня радіють, що дожили до ранку. Через постійні обстріли гасити такі пожежі на окупованих територіях вкрай важко.
Про те, що «визволителі» є не лише вбивцями людей і ґвалтівниками, сказано й написано багато. Знаємо і про те, що вони не гидують навіть крадіжками собачих будок і мисок. Подібні безчинства творять пересічні військовики, призвані з депресивних регіонів, яких в росії більшість. Та найбільшим злодієм-розбійником з великої дороги є сама російська держава.
— Збіжжя крадуть, вантажать на свій транспорт і везуть у напрямку тимчасово окупованого Криму або ж в російську федерацію, — розповідає перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький. — А там завжди раді таким щедрим «подарункам». Яскравим прикладом цьому є заяви «красноярського законодательного совета», представники якого заявили, що «готові приймати вкрадене в Україні для того, щоб забезпечити продовольчу безпеку свого регіону». Інші регіони росії теж не гидують краденим.
«Всеукраїнська аграрна рада повідомила, що на Херсонщині російські військові захоплюють агропідприємства, вивозять продукцію зі складів та силою змушують працювати робітників. Тим, хто не погоджується, погрожують фізичною розправою», — стверджують в асоціації.
«Хлібний бізнес» по-російськи
За рахунок українського хліба росія намагається, як заявляють її представники, підняти свою економіку.
— Захід оголосив нам економічну війну, — заявив якось один із депутатів держдуми. — Реалізація на зовнішніх ринках світу хліба — це наша відповідь США і їхнім сателітам.
Тому й не дивно, що час від часу російські судна з пшеницею помічають у закордонних портах. Зокрема у Єгипті. Однак там відмовилися його купувати. За даними телеканалу CNN, російське суховантажне судно було помічене й у сирійському порту Латакія. Імовірно, на борту судна перебувало вкрадене окупантами українське зерно. Що ж, один диктатор допомагає іншому диктатору.
На міжнародному рівні росію звинувачують у тому, що москва використовує продовольчу кризу як зброю у своїх геополітичних інтересах. І це, як говорив один відомий політик, вже було. На початку 30-х російсько-більшовицький окупаційний режим, що правив тоді в Україні, відібрав у наших селян весь хліб. До останньої зернини, прирікши мільйони українців на голодну смерть.
— Це був вимушений крок, вкрай необхідний для зміцнення молодої радянської держави, — кажуть сьогодні кремлівські політики і пропагандисти.
Історія, на жаль, має властивість повторюватися. Хоча на календарі сьогодні 2022-й, а не 1932 рік, як бачимо, дії «визволителів» нагадують вчинки їхніх пращурів.
