Він чітко усвідомлював характер та наслідки своїх дій, скерованих на підрив боєздатності частин та підрозділів Сил оборони України. Суд засудив громадянина України до 5 років…
«Європейська Україна. Доба Мазепи» — виставка під такою назвою триває у Скарбниці Національного музею історії України. Мета виставки — продемонструвати споконвічну приналежність України до європейського культурного простору, цього разу — на прикладі високої української культури кінця XVII — початку XVIII століть.
Експонати для виставки надали зі своїх зібрань Національний музей історії України, Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», Національна бібліотека України імені В. Вернадського НАН України, Центральний державний історичний архів України. Вони висвітлюють культуру, освіту, релігію, політичні та соціальні погляди української еліти — козацької старшини та православної шляхти — доби гетьманату Івана Мазепи.
Про виставку спілкуємось з екскурсоводом першої категорії Національного музею історії України Анною Сергієнко.
— Якими є завдання виставки «Європейська Україна. Доба Мазепи»?
— Насамперед намагалися спростувати різноманітні міфи про Мазепу та його добу, які сягають своїми коренями часів російської імперії та срср. Завдання виставки -показати матеріальні свідчення історичної належності України до Європи, позаяк довгий час ми були повноцінною частиною європейського політичного та культурного простору — входили до складу Великого князівства Литовського, а згодом Речі Посполитої.
Якоюсь мірою період із XIV по XVIII століття можна трактувати досвідом у формуванні демократичних прав і свобод, що визначаються наріжним каменем європейської ідентичності. В українському випадку формування засад права і справедливості оприявнено у діяльності судово-адміністративних установ XVI-XVIII ст. та структур міських урядів за магдебурзьким правом. Водночас козацька держава від часу гетьмана Богдана Хмельницького до Івана Мазепи може вважатися продуктом реалізації тогочасних європейських політичних цінностей та культурних уявлень. Це простежується у способі порядкування гетьманів і старшини у власній державі, зокрема, в осмисленні ідей суспільного договору та ідеального правителя, розроблених у працях Юста Ліпсія та Джона Локка, популярного чтива в тогочасній Україні.
Останнє виразно втілює Конституція Пилипа Орлика — фундаментальний документ про спосіб організації влади та управління в козацькій державі. Він нагадує сеймові конституції польських королів, водночас засвідчує українське прочитання поширених у Європі політичних доктрин про організацію влади й суспільства. Водночас ця пам’ятка виразно вказує на родовід козацької політичної культури з Речі Посполитої, де монарх не був деспотом, його обирав «народ політичний», навіть на локальному рівні діяли сеймики, гарантувалося право приватної власності (зокрема жінок), функціонувала розвинена мережа судів, права станів було закріплено законодавчо, а міста мали самоврядування. Також існувала європейська система освіти.
— Звідси, власне, і назва виставки, в якій підкреслено європейськість української культури?
— Саме так. Українська культура була щільно інтегрована у європейський культурний простір, і це добре видно на прикладі багатьох тогочасних культурних явищ. Повертаючись до освіти, можна згадати, наприклад, що викладання у Києво-Могилянській академії відбувалося латинською мовою. Це дозволяло українським спудеям (так називали студентів) виїжджати на навчання до тогочасних європейських освітніх закладів, де так само викладали латиною. Натомість до Києва могли приїхати європейські студенти й здобувати освіту тут. Такі собі «програми обміну» студентів початку XVIII ст.
Так спільна мова тогочасного наукового світу Європи єднала європейський освітній простір. Усі науковці, та і просто освічені люди, мали знати латину принаймні на базовому рівні.
— Уся виставка неймовірно цікава і яскрава, тут є і тогочасна зброя, і твори мистецтва, і книги… Що з представленого Ви могли б виділити окремо як найбільш яскраві та привабливі експонати, спроможні першочергово привернути увагу відвідувачів?
— Насамперед це Євангеліє, яке за наказом гетьмана Івана Мазепи переклали з грецької мови на українську. Це дуже важливе свідчення існування у той час вповні самостійної української мови, засобами якої можна було перекласти такий глибокий релігійний текст, як Новий Заповіт. Українська мова того часу вже дуже близька до сучасної української мови, і, попри те, що вона має певні відмінності, її цілком спроможні зрозуміти сучасні українці.
Другим важливим експонатом виставки, якщо вже виділяти їх зазначенням — а це непросто, бо кожен артефакт тут унікальний — слід, мабуть, назвати знамениту Конституцію Пилипа Орлика 1710 року. На виставці представлені репліки цього славнозвісного документа з Національного архіву Швеції та з російського державного архіву давніх актів. Конституція, до речі, представлена двома мовами, про які ми говорили — є україномовна та латиномовна її версії. До речі, саме відкриття виставки відбулося 29 червня саме до Дня Конституції України.
Нарешті, дуже цікавими є вклади матері Івана Мазепи Марії Мокієвської, ігумені жіночого Києво-Печерського Вознесенського монастиря.
— А що Ви могли б сказати щодо кількох знаменитих гравюр, представлених на виставці?
— У нас представлені, власне, лише копії гравюр. Це справді дуже цікаві мистецькі твори, причому як з художньої, так і з символічної точки зору. Наприклад, на знаменитій гравюрі Івана Мигури «Тріумф гетьмана Івана Мазепи» (друкарня Києво-Печерської лаври, 1706 рік) показано чесноти тогочасного правителя, або, як їх ще називають, алегорії шести наук. Угорі над гетьманом та його чеснотами зображено святих, а ще вище — церкви та монастирі, які були побудовані або поновлені коштом Івана Мазепи.
Тобто однією з важливих якостей ідеального правителя того часу була щедрість, меценатство. Це яскраво засвідчив Іван Мазепа, який колосальні кошти вкладав у будівництво, освіту, мистецтво, книгодрукування тощо.
Ще одна гравюра ілюструє так звані «Тези», тобто підсумки навчання у Києво-Могилянській академії. На ній зображено захист «Тез» Стефана Яворського. Ми її розмістили на виставці, щоб показати, як відбувалося навчання у Києво-Могилянській академії.
До речі, внесок Івана Мазепи в розвиток Києво-Могилянської академії годі переоцінити. На його кошти було збудовано головний корпус навчального закладу, він фінансував науковців і викладачів академії, купував книги, надавав підтримку студентам…
— Аж до того, що студенти називали академію Києво-Мазепинською?
— Справді, Іван Мазепа був дуже щедрою людиною. І студенти, щоб йому віддячити, складали на його честь вірші, і взагалі пишалися таким вельможним покровителем Києво-Могилянської академії.
— А чи можна сказати, що це було не просто приватне, персональне меценатство, а складник тогочасної державної політики гетьмана, скерований на підтримку науки, освіти, культури, релігії?
— Можна і так сказати. І це, мабуть, була не лише особиста політика гетьмана, як взагалі політика козацької старшини, соціальної еліти країни, яка відчувала відповідальність за збереження, примноження і розвиток української культури. Не лише гетьман вкладав шалені кошти, але і представники його оточення. Існує так звана «Велика трійка» представників соціальної еліти Гетьманату, на кошти якої було побудовано чимало споруд на території Києво-Печерської лаври.
Це, власне, сам Іван Мазепа, а також Павло Герцог та Костянтин Мокієвський. Куди б ви не подивилися на території Києво-Печерської лаври, то обов’язково там буде якийсь внесок когось із цих трьох осіб.
* * *
Окрім згаданих експонатів, відвідувачі виставки можуть побачити на ній особисті речі гетьмана Івана Мазепи, митрополита Петра Могили та урядників Київського магістрату, коштовні вклади на потреби церкви гетьманової матері Марії Мокієвської, унікальну пергаментну грамоту про підпорядкування Київської митрополії Вселенському патріархові та сеймові конституції Речі Посполитої 1616 року.
Око військового приверне зброя — гетьманська булава XVII ст. і полковницький пернач XVIII ст., парадна шабля із зображенням основних історичних подій Польщі, Русі та Литви кінця XVII — першої половини XVIII ст., тогочасна вогнепальна зброя, елементи захисних обладунків… Зброя не менша важлива в контексті збереження власної державності та національної ідентичності, ніж артефакти культури, позаяк лише зброєю можна обстояти своє право на самовизначення і самоврядність, оборонити свою самобутність.
Це як ніхто інший добре розумів гетьман Іван Мазепа, наголошуючи, що права і вольності мають українці саме завдяки зброї. У поезії «Дума» гетьман писав:
Я сам бідний не здолаю,
Хиба тілько заволаю:
«Ей, Панове Єнерали,
Чому ж єсьте так оспалі!
І ви, Панство Полковники,
Без жадної політики,
Озмітеся всі за руки,
Не допустіть горкой муки
Матці своїй больш терпіти!
Нуте врагов, нуте бити!
Самопали набивайте,
Острих шабель добувайте,
А за віру хоч умріте,
І вольностей бороніте!
Нехай вічна буде слава,
Же през шаблі маєм права!
Можна сміливо стверджувати, що право жити на своїй землі за своїми законами, так само як й цивілізаційний вибір належати до цивілізованого європейського світу, Україні з давніх-давен доводилося виборювати збройним шляхом — за часів Київської Русі та у Литовсько-Польський період, за Козацької доби та під час перших і других Визвольних змагань…
Триває ця боротьба і нині під час Великої Визвольної війни українського народу проти росії. Зовсім не випадково 54-та окрема механізована бригада Збройних Сил України гордо носить почесне найменування на честь гетьмана Івана Мазепи та має гасло «През шаблі маєм право». Її воїни нині мужньо боронять український народ на сході країни, зупиняючи російську агресію й обстоюючи право України належати до Європи та цивілізованого світу.
Тож запрошуємо всіх охочих відвідати корисну і цікаву виставку «Європейська Україна. Доба Мазепи». Вона не лише унаочнює споконвічну приналежність української культури до Європи — виставка також засвідчує, що на сторожі культури має стояти зброя, спроможна оборонити її від варварства.
Довідково:
Адреса виставки: Скарбниця Національного музею історії України (вул. Лаврська, 9, корпус 12, вхід через головну браму Лаври).
Відвідування виставки відбувається з середи по неділю, по сеансах (щогодини від 10.00 по 17.00). Понеділок, вівторок — вихідний.
Вартість самостійного огляду — 90 грн, 150 — грн з екскурсоводом.
Відвідати виставку можна до 20 березня 2023 року.
