Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Серед чисельних підступних війн, які розв’язувала і в яких брала безпосередню участь недоімперія під назвою росія, перша і друга чеченські кампанії за кровавим підписом дуже нагадують сьогоднішній стиль кремля. Війна на Кавказі запам’яталася тим, що в період з 1994 по 2009 рік армією рф було знищено на території Ічкерії більше ніж 120 тис. (з неофіційних даних −300 тис.) мирних жителів, з яких 10-15 тис. дітей. Понад 130 тис. людей було поранено і скалічено. Зруйновано 70% житлового фонду. Близько 300 тисяч чеченців стали вимушеними переселенцями. Для населення, яке налічувало 1 млн 103 тис. осіб згідно з переписом 2002 року, це були катастрофічні втрати і наслідки.
Бомбардування мирного населення, концтабори і тортури — російська тактика ведення війни
Саме тоді рашисти вперше випробували на мирному населенні тактику «випаленої землі», яку зараз активно використовують проти України: масовані бомбардування авіацією, артилерійські обстріли населених пунктів, руйнування житлової і промислової інфраструктури. А звірства рашистів у селищах Самашкі, Комсомольське і селищі Нові Алди, де під час так званих зачисток було вбито декілька сотень жителів, перекликаються з вбивствами мирного українського населення в Бучі, Ірпені, Ворзелі.
Крім того, Ічкерія стала тим містом, де росія реанімувала гітлерівські концтабори тільки під новою назвою «фільтраційні пункти». І хоча офіційно розповідають про 200 тис. інтернованих чеченців, звісно, що через ці центри фізичного та психологічного катування пройшло практично все населення Ічкерії. Найбільш відомий світовому суспільству по гучних резонансних злочинах був фільтраційний табір Чорнокозово, створений на території колишньої в’язниці. Там піддавали жорстоким тортурам, приниженням, знущанням і вбивствам сотні чеченців, зокрема жінок та дітей-підлітків, яких затримували за підозрою в участі у збройних формуваннях. Саме такі фільтраційні табори зараз діють на окупованих територіях України: зокрема в Луганській, Донецькій, Харківській та Херсонській областях.
Батогом не змогли, а пряником вийшло
Під час першої та другої чеченських війн росія стикнулася з жорстким опором населення. Майже весь чеченський народ об’єднався проти ворога. Всі пам’ятають невдалий штурм Грозного в новорічну ніч 31 грудня 1994 року, коли чеченці, озброєні лише автоматами та гранатометами, знищили 62 танки і пошкодили 103 броньовані машини. Було вбито 1426 російських військовослужбовців, при цьому понад 500 пропало безвісти. Всього під час війни на Кавказі армія рф втратила близько 14 тис. вбитими і ще більше пораненими.
Військово-політичне керівництво рф, розуміючи безнадійність своїх прагнень щодо збройного підкорення Чечні, почало шукати інші шляхи досягнення своїх загарбницьких цілей. Вихід знайшовся в особі сина першого президента Чечні ахмада кадирова — рамзана. Після його спланованого вбивства кдб рф 9 травня 2004 року в Грозному, під час святкування дня перемоги путін запропонував кадирову молодшому особливі умови відносин між рф і чр, своє особисте заступництво та значну фінансову підтримку. Іншими словами, вбивця його народу і рідного батька дав відкуп в обмін на припинення спротиву і можливість керувати країною на свій розсуд, але залишаючись при цьому в політичному колі рф. І манкурт кадиров пристав на цю пропозицію. Отримуючи щорічно міліарди рублів дотацій з бюджету росії, кадиров-молодший взяв всю повноту влади у свої руки. Він швидко знищив опозицію, створив особисту армію, ручні судові та правоохоронні органи. Єдина умова цього безхмарного життя — підтримка путінського режиму. І цю вимогу кадиров виконує на відмінно. В своїх відеозверненнях він розповідає про підтримку путіна і його військову операцію в Україні. На жаль, що і в його оточенні є люди, які свого часу боролися за вільну Ічкерію, а тепер банально продалися загарбникам і заради особистого збагачення і привілеїв забули про своїх загиблих пращурів.
Справжні чеченці воюють за Україну
Так звані кадировські загони беруть участь у війні з Україною проти тих, хто свого часу допомагав їм відстоювати свободу від збройного нападу рф. По відгуках наших військових, бойові спроможності цих загонів занадто перебільшено, тому між собою бійці звуть їх війська тік-токерів. Але факт залишається фактом — ці війська теж беруть участь не тільки у бойових діях, а і в каральних акціях проти мирного населення України.
Зі слів командира батальйону імені Шейха Мансура Мусліма Чеберлоєвського, який воює на боці України, рашисти використовують кадирівців переважно для залякування людей.
— Але якщо в росії їх бояться всі руські, то в Україні, навпаки, кожний українець мріє їх вбити, — каже чеченський командир. — Звичайно, нам прикро, коли кажуть: чеченці напали на Україну, чеченці зайшли. Чеченці не заходили та не нападали. Ніколи в історії чеченці не ворогували з Україною. І не будуть. Це виродки, які себе називають чеченцями… І нам, справжнім чеченцям, трохи прикро, — додав комбат.
З ним згодні багато інших чеченців, які зараз разом із військовослужбовцями ЗСУ в одному строю захищають Україну і знищують ворога. Тому що ніякі манкурти не зможуть встати на заваді народам, які борються за свою свободу і незалежність.
