Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Війна забирає життя й здоров’я, розлучає людей, змушує залишити домівки, роботу та звичне життя. Через повномасштабне російське вторгнення українці живуть в окупації, перебувають у полоні, зазнають насильства тощо. Все це впливає на їхній психічний стан і матиме вплив протягом 5-7 років.
За попередніми оцінками Міністерства охорони здоров’я України, через війну психологічної підтримки потребуватимуть близько 15 млн українців. У зв’язку з цим в Україні стартувала Національна програма психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Проєкт реалізується на базі Міністерства охорони здоров’я за підтримки першої леді України Олени Зеленської. Мета національної програми — надати допомогу кожному, чиє психічне здоров’я зазнало шкоди через війну, хоч би де вони перебували.
Для цього буде розбудована система психологічної допомоги з регіональною мережею, щоб кожен отримав ефективну підтримку. Передусім батьки й діти, люди літнього віку, переселенці, військові, жертви насильства, ті, хто втратив близьких, хто пережив полон, тортури чи окупацію.
Перша леді сприяє залученню міжнародної підтримки для реалізації програми та об’єднанню всіх, хто може допомогти нашим громадянам подолати стрес та наслідки травматичних подій, запобігти розвитку психічних розладів. Аналітичну, технічну, організаційну підтримку проєкту надає громадська організація «Безбар’єрність».
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у районах, постраждалих від конфлікту, вже нині кожна п’ята людина живе з певною формою психічного порушення. Крім того, в українців, які постраждали внаслідок війни ще з 2014 року, найчастіше спостерігаються: посттравматичний стресовий розлад (32 %), депресія (22 %), тривожність (17 %) тощо.
Серед внутрішньо переміщених осіб, що потребували психологічної допомоги, 74 % дорослих не отримали її вчасно. Через повномасштабне вторгнення рф 44 % українців — майже половина — тимчасово розлучені з родиною. Це неймовірно важко для психіки, тим паче, що невідомо коли вдасться возз’єднатися знову.
