Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Ця історія про людину, яка в цивільному житті займалась звичайною буденною роботою, простіше кажучи — працював лікарем швидкої допомоги. Час від часу, у вільну годину, він допомагав військовим, а саме − вчив їх надавати першу медичну допомогу.
Проте широкомасштабне вторгнення росії в Україну змусило чоловіка задуматись над тим, де більше знадобляться його знання і вміння. І, як згодом виявилось, відчуття не підвели — за останні чотири місяці російсько-української війни Ерік Глеба — закарпатський лікар, евакуював із поля бою понад 100 поранених! Рятував захисників у Кремінній, Старій Краснянці, Ямполі, Закітному, під Лиманом та ще в багатьох гарячих місцях Донбасу. Часто евакуйовував побратимів під вогнем ворожої артилерії, декілька разів під час касетного обстрілу з російських «Ураганів».
Відповідними Указами Президента України його нагороджено орденом «За мужність III ступеню» та медаллю «За врятоване життя».
− Ще під час навчання в інтернатурі медичного факультету Ужгородського національного університету я поїхав в один із секторів району проведення антитерористичної операції. Це було у 2015 році. − пригадує Ерік Глеба. — Був там у ролі інструктора з медичної підготовки. Тоді й побачив усю «братську любов» російських імперіалістів до України. Вчив військовослужбовців Збройних Сил України всьому, що знав та умів сам. Звичайно, за короткий час багато не зробиш, проте намагався закарбувати в головах наших воїнів головні моменти: як правильно надавати першу медичну допомогу пораненому та евакуювати його з поля бою.
У 2015-му молодого амбіційного та цілеспрямованого медика запросили на навчання тактичній медицині за системою ТССС (навчальна програма з надання невідкладної медичної допомоги потерпілому в умовах бойових дій, під обстрілом противника або в екстремальних умовах. — Авт.) до Естонії. Там Ерік отримав сертифікат інструктора з такмеду і вже вдома, на Закарпатті, регулярно проводив для українських військовослужбовців подібні курси.
− Я отримав диплом хірурга, але потім змінив кваліфікацію і деякий час працював лікарем медицини невідкладних станів в Ужгородській станції екстреної медичної допомоги, — каже Глеба. — Оскільки в медиків не було тоді військової кафедри, військового звання мені не присвоїли. Проте я все одно допомагав військовим, регулярно проводив для них швидкі курси.
У 2019 році Ерік підписав контракт із 128-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою. У складі батальйону їздив на ротації в райони проведення операції Об’єднаних сил, де надавав медичну допомогу тим, хто її потребував. Усі тоді дивувалися, як професійний лікар не є офіцером, проте для нього це не головне, пріоритетом є врятовані людські життя. Так він і став санінструктором у медичному підрозділі «Закарпатського легіону».
− У такі моменти відчуваєш себе безсмертним, − іронічно посміхається Ерік. — Ти знаєш, що потрібно негайно надавати допомогу та витягати людей із пекла. Не задумуєшся, що буде далі, а думаєш, як швидко та безпечними стежками провести евакуацію постраждалих. Напевно, поранених зо двадцять, яких мені доводилося евакуйовувати, були в надкритичному стані. Їх по дорозі до шпиталю в нашому евакуаційному автомобілі я дістав практично з того світу.
− Хороший медик на передовій — це сотні врятованих життів, − продовжив Глеба. — Впевнена та професійна його поведінка додає сил пораненому, він поводиться спокійніше, адекватніше. Дуже важливо, коли воїн знає свого медика та довіряє йому. Я намагаюся бути саме таким…
