Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
«Перший цвях у домовину радянської імперії…». Так назвала Декларацію про державний суверенітет України, ухвалену 16 липня 1990 року,одна з американських газет.
«Україна бурлила, як гірська річка…»
Квітень 1990 року. Головний рупор цк кпрс «правда» та інші компартійні мас-медіа «країни рад» пишуть, що «в Україні до влади дориваються націоналісти», натякаючи на 125 представників демократичних сил, які виграли березневі вибори до парламенту Української РСР і сформували там групу «Незалежність». З трибуни ВР вони відверто говорять, що «Україна має бути суверенною державою».
− Я розумів, що Україна стоїть на порозі незворотних подій, які кардинально змінять її долю, − говорив Леонід Кравчук. — Тоді вся Україна бурлила, як гірська ріка: у суспільстві були різні думки щодо нашого майбутнього, але з кожним днем усе більше домінувало прагнення мати власну державу.
Дійсно, завдяки демократизації та гласності множилися політичні партії, громадські рухи й організації, метою яких була боротьба за ліквідацію панівної ролі комуністичної партії, багатопартійність, свободу слова. Особливо активними були «Меморіал», який виступав про розкриття страшної правди про жертви комуністичного режиму і вшанування їхньої пам’яті, Товариство української мови імені Тараса Шевченка, Студентське братство. Один лише «Народний рух за перебудову» чого був вартий! У березні 1990 року відбулися перші альтернативні вибори до Верховної Ради Української РСР і місцевих рад, коли до бюлетеня для голосування вносилися прізвища кількох кандидатів, а не один, як раніше. Опозиційним до режиму силам вдалося провести до парламенту своїх представників. Уже в перший день засідання Верховної Ради виникло протистояння між комуністичною більшістю й опозиційним блоком — Народною Радою, що налічувало переважно українських дисидентів. Словом, за підсумками виборів Україна вперше отримала бодай частково демократично обраний парламент і місцеві ради. Ідея незалежності України зазвучала у стінах законодавчого органу на повний голос.
Питання ухвалення Декларації почало обговорюватись у стінах парламенту ще у червні. За досить складних умов. Справа в тому, що думки парламентаріїв з цього приводу різнилися. Не було одностайності й в суспільстві: чимало українців усе ще бажали жити в «оновленому срср». На початку липня почали страйкувати шахтарі Донеччини, яких згодом підтримали й гірники Львівщини.
«Це був лише початок шляху до реального суверенітету…»
16 липня 1990 року. Засідання Верховної Ради веде Іван Плющ. Через багато років Іван Степанович так згадуватиме той день:
− Я знав настрої більшості депутатів, але впевненості, що Декларація буде ухвалена, все ж не було. Проте я поставив це питання на голосування. За неї з 385 присутніх віддали свої голоси 355, проти були 4, а близько 30 не голосували. Цей день, 16 липня, був одним із найщасливіших у моєму житті, хоча я розумів, що це лише початок до реального суверенітету України.
Серед тих, хто голосував «за», було і чимало комуністів, які завжди виступали за «дотримання партійної дисципліни», тобто слідування у фарватері москви. Але на календарі був 1990 рік, а не 1937-й, коли за найменший прояв вільнодумства розстрілювали. До того ж і серед членів кпрс з депутатськими значками були тверезо мислячі люди. Правда спочатку вони наполягали на збереженні й в назві Декларації, і у самому її тексті «Української РСР», а не «України».
Декларувалося, що Україна є суверенною національною державою, а єдиним джерелом влади — народ України, а не компартія, закріплювалось право на власну грошову одиницю, власні Збройні Сили, громадянство. Після ухвалення Декларації у центрі Києва відбувся багатотисячний мітинг, на якому виступали політики — представники демократичних сил. Зокрема, В’ячеслав Чорновіл сказав, звертаючись до його учасників:
− Дорогі мої! Сьогодні ми зробили тільки перший крок. Не тішмо себе ілюзіями. Декларація — це лише декларація. Щоб кожна її фраза обросла живими м’язами, щоб сталася нова українська Конституція, щоб були вироблені нові закони на основі цієї Декларації — нас чекає велика і важка боротьба.
Документ проголошував, що українці,”як правило”, проходитимуть армійську службу на теренах України. А за її межами − виключно за згоди парламенту. І вже за кілька тижнів Верховна Рада ухвалила закон, згідно з яким всі українці, що проходили на той час службу на просторах “єдиного і могутнього«,повинні були повернутися на рідну землю. Проте ця вимога не виконувалася союзним урядом.
У Декларації чітко прописали, що Україна буде дотримуватись трьох неядерних принципів — не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Окрім «Декларації про державний суверенітет України», було ухвалено ще й постанову «Про День проголошення незалежності України» — 16 липня проголошувалося святковим і вихідним днем на території України. Тож вперше День незалежності Україна відсвяткувала саме 16 липня 1991 року.
Буквально наступного дня після ухвалення Декларації одна з американських газет назвала цей документ «першим цвяхом у домовину радянської імперії».
Геннадій Удовенко, колишній голова МЗС:
− Я, працюючи постпредом при ООН, міг пропагувати Україну як велику державу, підтримувати активні контакти з американськими бізнесовими та політичними колами, закликати їх до встановлення прямих контактів із Києвом. У 1990 році я часто зустрічався й дискутував щодо майбутнього України з тодішнім заступником Держсекретаря США Стробом Телботом. Юридичним знаряддям у такій діяльності до проголошення незалежності була Декларація про державний суверенітет. Достатньо було, що вона проголосила верховенство Конституції УРСР над Конституцією СРСР…
Леонід Кравчук, ексПрезидент України (нині покійний):
− По-перше, це був єдино можливий на той час і перший в історії України державно-правовий документ або державно-політичний, який проголосив суверенітет. До цього часу проголошували і суверенітет, і незалежність різні організації: Народний рух, Гельсінська спілка і багато-багато. Але на державному рівні, що дуже важливо, вперше радянська соціалістична республіка проголошує суверенітет. Це унікальне явище. По-друге, Декларація як документ розбудила лідерів і частину українського суспільства і вселила в нього віру, що таки суверенітет, і таки незалежність є цілком можливими.
Сьогодні Збройні Сили України реалізували правильний удар по окупанту в Джанкої, по аеродрому.
Президент США Джо Байден запевнив, що негайно підпише законопроєкти спікера Палати представників США Майка Джонсона про допомогу Україні, Ізраїлю та Тайваню після його схвалення Конгресом.
Ухвалений у першому читанні законопроєкт про залучення засуджених до захисту України в лавах ЗСУ передбачає обов’язкову згоду не лише самих засуджених, а й командирів частин, де будуть створені такі окремі спеціальні підрозділи.
Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенант Олександр Павлюк показав ефективну роботу підрозділів Сухопутних військ.
Командувач Військово-Морських Сил ЗС України віцеадмірал Олексій Неїжпапа зустрівся із заступником генсека з морських і водних справ Міністерства клімату Естонії Каупо Ленеранда, під час якої обговорив посилення технічних можливостей ВМС ЗСУ.
Спікер Палати представників Майк Джонсон опублікував текст ініціативи фінансування допомоги Україні, який можуть схвалити вже цієї суботи, 20 квітня.
Захищаємо світ
Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…