Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Із початком широкомасштабного вторгнення рф в Україні активізувалася діяльність добровольчих формувань територіальних громад. Частина українців, часто без військового досвіду, активно почала записуватись у добровольці.
Член ДФТГ Світлана із позивним «Хвіст» стала однією з них.
У цивільному житті вона працює лікаркою-психологинею. Каже, що обирала цю професію, бо любить допомагати людям.
− У мене двоє дітей. Рішення прийти до ДФТГ ухвалила вже після початку широкомасштабного вторгнення рф. Нині, пройшовши вишкіл, точно знаю, що зможу захистити своїх діточок, − розповідає Світлана.
Більше як два місяці тому дівчина написала заяву про вступ до ДФТГ.
І її прийняли.
− До добровольчого формування я прийшла для того, щоб вміти тримати зброю в руках, розуміти, як нею користуватись. У нас дуже кваліфікований інструктор. Він багато про себе не розповідає, але з першого заняття стало чітко зрозуміло, що він не в теорії знає про кожен елемент, якому нас навчає. Щодня ми тренуємось із ним по 6-7 годин. Вчимося основам тактики ведення бою, регулярно відбуваються тренування з рукопашного бою. За цей час, що я тут, опанувала декілька видів зброї, а ще навчилася водити БТР та БМП, − каже Світлана.
Згодом, коли підрозділ відпрацьовував захоплення ворожої техніки, то за кермом трофейного БТРу була саме Світлана:
− Знаєте, у нашому добровольчому формуванні люди дуже і дуже різні, але всіх об’єднує неймовірна мотивація – захищати Батьківщину від ворога.
