Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
У черговій серії комедійного шоу російського пропагандиста соловйова «експертка-надмізкиня» повідомила збентеженій публіці, що американський шпигунський супутник «заклинило» над російськими складами боєприпасів в окупованій рашистами Новій Каховці, що начебто використовувала українська розвідка для корекції вогню із систем РСЗВ HIMARS. Здавалося б, чудова ідея — трошки загальмувати над містом, почекати поки відпрацює артилерія й летіти собі далі. Але, на жаль, фізика категорично проти таких маневрів.
Типові супутники, які фотографують поверхню Землі з достатньою роздільною здатністю, перебувають на полярній орбіті (тобто такій, яка проходить через або близько до полюсів нашої планети) на висоті від 500 до 800 кілометрів над поверхнею. Це продиктовано технологічними обмеженнями камер, розміщених на таких супутниках — супутник має бути достатньо близько до поверхні, щоб розрізняти деталі до декількох десятків сантиметрів на один піксель. Період такої орбіти становить близько 100 хвилин, тобто супутник робить оберт навколо Землі за півтори години.
Метеорологічні супутники, на відміну від картографічних, перебувають на геостаціонарній орбіті: це орбіта вздовж екватора, тривалість якої дорівнює 24 годинам, тобто супутник рухається з такою ж швидкістю, з якою обертається планета. Висота цієї орбіти становить майже 36 000 кілометрів — набагато вище.
Супутник фізично не здатний раптово заклинити зупинитись на орбіті Землі, адже, на хвилинку, швидкість польоту на низьких навколоземних орбітах перевищує 8 кілометрів на секунду. Для того щоб розігнати невеличкий апарат до таких швидкостей, на землі будують ракети масою більше ніж тисячі тонн, а для орбітальних маневрів використовуються двигуни надмалої тяги, які коригують висоту орбіти на кілька кілометрів протягом діб, а іноді навіть тижнів. І навіть у разі зупинки супутник просто впав би, адже величезна швидкість — єдине, що утримує супутник від падіння на поверхню.
Дурепа з росТБ, вочевидь, не цікавилась базовими принципами космонавтики, але це не завадило їй осоромитись у прямому ефірі на всю країну-бензоколонку. Дійсно, подія не нова, адже головний спеціаліст з батутів російської космічної програми, дмитро рогозін, також відомий своїми перлами в ЗМІ та соцмережах. З його недолугості потішався навіть голова SpaceX, мільярдер Ілон Маск. Можливо, астрофізика категорично несумісна з новорашистськими віяннями духовно-скрєпного декадансу на росії? В цьому вже розбиратимуться історики, які писатимуть про росію в минулому часі. Проте можна бути впевненим: мокшанці продовжать кукурікати про те, що вони — найкраща космічна держава, і називати все підряд «супутниками» на честь радянського «фінта вухами» — першого штучного навколоземного супутника, який не мав ніякого функціонала, окрім, як похизуватись перед неосвіченими радянськими селянами, що ми, мовляв, були першими, слава вождю!
Іноді здається, що для роспропаганди навмисно шукають кадри з IQ менше як 80 пунктів — чи то для того, щоб не думали багато й не мали мук совісті, чи то для того, щоб глядач сприймав клоуна в зомбоящику як свого за рівнем розвитку. В будь-якому разі радимо чемпіонам шапіто не зупинятись на досягнутій глибині та пробивати дно швидше, глибше, сильніше. Пам’ятайте: що тупіший, забобонніший і неосвіченіший російський фашист, то легше буде українському солдату його знищити. Не давайте об’єктивній реальності ставати на заваді вашій пришелепкуватості! Правильною дорогою йдете, «товариші».
