Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
«Водій на війні займає особливе місце, від нас залежить багато. Іноді доводиться самостійно ухвалювати складні рішення, щоб вчасно зробити якийсь маневр і не потрапити в засідку, або вивезти людей з-під шквального обстрілу…»
Так розповідає про свої будні молодший сержант на псевдо «Рекс». Він – старший водій одного з підрозділів бригади морської піхоти. Про фронтові дороги знає не з чуток, адже ще у 2014 році чоловік вирішив «переформувати» свою цивільну професію водія у військову.
− Як такого військового досвіду в мене не було, якщо не рахувати строкової служби, яку я проходив у 1994−1996 роках у Полтавському авіагарнізоні. А ось за кермом я ледь не з дитинства. Тому вирішив, що улюблена справа стане у пригоді задля захисту країни, − розповідає «Рекс». –З перших днів війни (з 2014 року. − Ред.) я приєднався до батальйону «Айдар». Там пройшов шлях від водія у продовольчому батальйоні до командира БРДМ розвідгрупи.
В «Айдарі» чоловік прослужив до 2019 року. За той час він встиг уздовж і впоперек об’їхати чи не всю лінію розмежування. «Рекс» й досі пам’ятає кожну дорогу від Сватова до Металіста. Разом із побратимами військовий захищав Рубіжне, Щастя, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Лутугине. І всюди головним завданням для нього була безпека людей, які були в його машині.
– У мене завжди переважав страх не за себе, а за тих, кого перевозив. Це почуття, певно, притаманне кожному водію на війні. Для нас, звісно, важливо, щоб машина була справна й завжди «на ходу», бо це врятоване життя. І не одне. Але, все ж, найголовніше – це зберегти не автомобіль, а людей, − запевняє молодший сержант.
Після демобілізації у 2019 році «Рекс» повернувся до мирного життя. Влаштувався працювати водієм – вирішив не зраджувати улюбленій справі. І лише почав «втягуватися» у будні без обстрілів та бездоріжжя, як знову його покликав обов’язок.
− 24 лютого я вже був у військкоматі, а 25-го – у строю. Цього разу мені випала нагода долучитися до великої родини морської піхоти. Колектив у нас відмінний, всі вмотивовані й налаштовані «зубами рвати» рашистів, які вирішили, що Україна для них − це легка здобич. Як би не так! Вони можуть тут залишитися тільки як добриво, − емоційно говорить «Рекс».
46-річний молодший сержант звик до понаднормової роботи і навантажень. І як би йому важко не було, ніколи не жаліється, бо знає – нині не на часі розслаблятися, треба швидше вибити окупантів з рідної землі. А ще «Рекс» завжди готовий вчитися. Тому і цього разу не вдарив у бруд обличчям, коли довелося швидко опановувати тактику дій та особливості застосування британських бронемашин Мastіff, які посилили його підрозділ.
− Раніше бачив цього «звіра» лише на картинках, а тепер вивчаю її можливості щодо найбільш ефективного використання в сучасних реаліях війни з росією. Що можу сказати? Ця машина куди комфортабельніша як для водія та навідника, так і для десанту. Вона маневрена, швидка і, що найважливіше, надійна. Як кажуть про неї самі британці, це «капсула», яка врятує екіпаж у будь-яких перипетіях, − ділиться враженнями від знайомства з новою «підопічною» старший водій.
Вдома на «Рекса» чекає дружина, мати, сестра і молодший син, а ось старший, за прикладом батька, вдома відсиджуватися не став і нині воює в одному з підрозділів тероборони. За словами молодшого сержанта, він мріє, щоб вони з сином якнайшвидше зустрілися, щоб разом відсвяткувати Перемогу.
Фото автора
