Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
«Водій на війні займає особливе місце, від нас залежить багато. Іноді доводиться самостійно ухвалювати складні рішення, щоб вчасно зробити якийсь маневр і не потрапити в засідку, або вивезти людей з-під шквального обстрілу…»
Так розповідає про свої будні молодший сержант на псевдо «Рекс». Він – старший водій одного з підрозділів бригади морської піхоти. Про фронтові дороги знає не з чуток, адже ще у 2014 році чоловік вирішив «переформувати» свою цивільну професію водія у військову.
− Як такого військового досвіду в мене не було, якщо не рахувати строкової служби, яку я проходив у 1994−1996 роках у Полтавському авіагарнізоні. А ось за кермом я ледь не з дитинства. Тому вирішив, що улюблена справа стане у пригоді задля захисту країни, − розповідає «Рекс». –З перших днів війни (з 2014 року. − Ред.) я приєднався до батальйону «Айдар». Там пройшов шлях від водія у продовольчому батальйоні до командира БРДМ розвідгрупи.
В «Айдарі» чоловік прослужив до 2019 року. За той час він встиг уздовж і впоперек об’їхати чи не всю лінію розмежування. «Рекс» й досі пам’ятає кожну дорогу від Сватова до Металіста. Разом із побратимами військовий захищав Рубіжне, Щастя, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Лутугине. І всюди головним завданням для нього була безпека людей, які були в його машині.
– У мене завжди переважав страх не за себе, а за тих, кого перевозив. Це почуття, певно, притаманне кожному водію на війні. Для нас, звісно, важливо, щоб машина була справна й завжди «на ходу», бо це врятоване життя. І не одне. Але, все ж, найголовніше – це зберегти не автомобіль, а людей, − запевняє молодший сержант.
Після демобілізації у 2019 році «Рекс» повернувся до мирного життя. Влаштувався працювати водієм – вирішив не зраджувати улюбленій справі. І лише почав «втягуватися» у будні без обстрілів та бездоріжжя, як знову його покликав обов’язок.
− 24 лютого я вже був у військкоматі, а 25-го – у строю. Цього разу мені випала нагода долучитися до великої родини морської піхоти. Колектив у нас відмінний, всі вмотивовані й налаштовані «зубами рвати» рашистів, які вирішили, що Україна для них − це легка здобич. Як би не так! Вони можуть тут залишитися тільки як добриво, − емоційно говорить «Рекс».
46-річний молодший сержант звик до понаднормової роботи і навантажень. І як би йому важко не було, ніколи не жаліється, бо знає – нині не на часі розслаблятися, треба швидше вибити окупантів з рідної землі. А ще «Рекс» завжди готовий вчитися. Тому і цього разу не вдарив у бруд обличчям, коли довелося швидко опановувати тактику дій та особливості застосування британських бронемашин Мastіff, які посилили його підрозділ.
− Раніше бачив цього «звіра» лише на картинках, а тепер вивчаю її можливості щодо найбільш ефективного використання в сучасних реаліях війни з росією. Що можу сказати? Ця машина куди комфортабельніша як для водія та навідника, так і для десанту. Вона маневрена, швидка і, що найважливіше, надійна. Як кажуть про неї самі британці, це «капсула», яка врятує екіпаж у будь-яких перипетіях, − ділиться враженнями від знайомства з новою «підопічною» старший водій.
Вдома на «Рекса» чекає дружина, мати, сестра і молодший син, а ось старший, за прикладом батька, вдома відсиджуватися не став і нині воює в одному з підрозділів тероборони. За словами молодшого сержанта, він мріє, щоб вони з сином якнайшвидше зустрілися, щоб разом відсвяткувати Перемогу.
Фото автора
