Спрощена процедура повернення із СЗЧ дає змогу військовим частинам легше вирішувати бюрократичні питання та сприяти поверненню військовослужбовців до лав Сил оборони. Про це в коментарі…
«Веселий, приязний, активний, завжди готовий допомогти й підтримати…» — так нині згадують однополчани про солдата Романа Марценюка. А ще згадують, що в бою з лютим ворогом він — людина донедавна цілком цивільна, адже мав мирну професію і став до військових лав у 28 років, не відслуживши навіть строкової — виявив хоробрість, відвагу та професіоналізм, гідні найвищої державної нагороди…
Роман народився 27 травня 1992 року в селі Радовичі Іваничівського району Волині. 2008 року закінчив дев’ятий клас Грибовицької загальноосвітньої школи, потому протягом трьох років навчався в Нововолинському вищому професійному училищі № 1 (нині — Державний навчальний заклад «Нововолинський центр професійно-технічної освіти»), здобувши кваліфікацію «Штукатур, лицювальник-плиточник».
У січні 2021 року за прикладом брата Івана Роман уклав контракт про проходження військової служби, обійнявши посаду навідника танку 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Він швидко оволодів військовою спеціальністю, здобув повагу та авторитет серед бойових товаришів.
З початком повномасштабного вторгнення росії Роман захищав Київщину у складі танкового екіпажу, який очолював командир танкового взводу майстер-сержант Олександр Цюпак. 11 березня 2022 року цей екіпаж знищив кілька одиниць бронетехніки противника у селі Наливайківка, також ефективно відбивав ворожі атаки в напрямку Макарова.
На жаль, унаслідок шквального артилерійського обстрілу їхній Т-64 було підбито, з екіпажу вдалося врятуватися лише пораненому механіку-водію, а солдат Марценюк та його бойовий командир загинули.
Їх із воїнськими почестями поховали в один день, 15 березня: майстер-сержанта Олександра Цюпака — у селі Залужжя Володимир-Волинського району, а після прощальної церемонії, що відбулася у мікрорайоні Шахтарському міста Нововолинська, де мешкав Роман, місцем його вічного спочинку стало кладовище села Грибовиця. У Романа залишилася 7-річна донька Дарина.
Затим в один день два танкісти стали Героями…
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України № 264/2022 від 20 квітня 2022 року солдату Марценюку Роману Юрійовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Вічна Слава Героям!
