У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Українські бійці застосовують у боротьбі проти агресора чимало зразків іноземного озброєння, отриманого від міжнародних партнерів. Про це, зокрема, повідомив Міністр оборони України Олексій Резніков у фейсбуку. Один з них — французький переносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК) Mistral. Тож розповімо про нього докладніше.
ПЗРК Mistral має стандартну конфігурацію, характерну для інших зразків зброї цього класу. Зенітна керована ракета (ЗКР) поміщена в одноразовий транспортно-пусковий контейнер (ТПК), до якого перед здійсненням пострілу приєднується електронний пусковий пристрій. Пусковий блок містить апаратуру визначення «свій-чужий», а також тепловізійний приціл для стрільби в нічних умовах. Для зручного пуску комплекс розміщується на тринозі із сидінням стрільця-оператора.
Цей переносний зенітно-ракетний комплекс досить громіздкий. Тож під час транспортування пакується у два контейнери (в одному — ТПК з ракетою, в другому — тринога з прицільним блоком) загальною масою близько 50 кг. Безпосередньо керована ракета складається з корпусу, інфрачервоної головки самонаведення (ГСН), електронної апаратури наведення та електричних серводвигунів для управління.
Довідково. Електричний серводвигун – автономний електричний пристрій, який обертає деталі ракети з високою ефективністю та точністю.
Для приведення ПЗРК Mistral в бойове положення вистачає близько 1 хвилини. При цьому час перезарядження комплексу становить 30 секунд, а час старту ракети після натискання на спуск становить 3–5 секунд. Після чого стартовий двигун виштовхує ракету з транспортно-пускового контейнера з початковою швидкістю 40 м/с.
При цьому розкриваються площини стабілізатора та аеродинамічні керма, якими здійснюється управління ракетою в польоті. Маршовий двигун вмикається з відривом приблизно 15 м від пускової установки й розганяє ракету до максимальної швидкості 2,6 Маха (майже 2762 км/год). Тому не дивно, що ракеті вистачає лише 6 секунд, щоб досягти повітряної цілі в радіусі 4 кілометрів.
До речі, головка самонаведення ракети ПЗРК Mistral здатна захоплювати й супроводжувати цілі типу «літак» на дальностях понад 6 км і «вертоліт» — понад 4 км навіть на зустрічних курсах. Для досягнення високої чутливості ГСН застосовується охолодження приймача сигналу (балон з холодоагентом кріпиться до пускового механізму). Така конструкція дозволяє значно збільшити точність наведення ракети на ціль. При цьому похибка наведення ракети становить лише 1 метр. Відповідно, підрив на такій відстані від цілі осколково-фугасної бойової частини ракети масою 3 кг, що містить кілька десятків вольфрамових кульок, призводить до гарантованого ураження повітряного об’єкта.
Фото: окрема танкова бригада ЗСУ
