Від самого початку широкомасштабного вторгнення «Яструби» ефективно й ефектно б’ють окупантів на сході та півдні України, застосовуючи широкий спектр безпілотних літальних апаратів — від…
У застосунку Дія розпочато опитування громадян України про те, що слід зробити з гербом срср на щиті монумента «Батьківщина-Мати», який вивищується у Києві над Національним музеєм історії України у Другій світовій війні. Ініціаторами опитування виступили Міністерство культури та інформаційної політики України та Український інститут національної пам’яті за підтримки Міністерства цифрової трансформації України.
Де були ви сім років?, або Коротка історія питання
Коротке вступне відеозвернення до українців з приводу опитування записав Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко.
− З 24 лютого процес позбавлення нашої країни від символів радянського минулого інтенсифікувався, і ми це усіляко підтримуємо через врахування суспільної думки та дотримання норм закону, − наголосив посадовець.
Міністр зауважив, що дискусія щодо зображення вже багато років точиться у різних колах. Тож настав нарешті час вирішити це питання.
Довідково.Нагадаємо, що Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» набув чинності 9 квітня 2015 року. Закон, зокрема, «встановлює порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму», символіка якого налічує «будь-яке зображення державних прапорів, гербів та інших символів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік у складі СРСР».
Тож відкритим лишається питання, чому,всупереч букві закону, герб срср на щиті монумента «Батківщина-Мати» проіснував аж до сьогодні. Що завадило ліквідувати його впродовж попередніх семи років? Брак коштів, відсутність спеціалізованої техніки і фахівців для здійснення висотних робіт чи щось інше?
Дотримання норм Закону, або Чому герб срср досі на щиті
Чому міністр згадує дату початку широкомасштабного нападу рф на Україну − 24 лютого 2022 року − як знакову, після якої «процес позбавлення нашої країни від символів радянського минулого інтенсифікувався»? Відповідь проста − процес ліквідації символіки комуністичного тоталітарного режиму мав би давно вже завершитися, однак його вперто саботували на місцях через неоднозначне сприйняття у суспільстві й можливість апелювати до норм Законів України.
У коментарі в обговоренні з приводу опитування на офіційній сторінці Мінцифри Голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович зауважив:
«Станом на сьогодні, як мінімум, три закони («Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (ст. 4) та «Про охорону культурної спадщини» (ст. 1 та ст. 22) як твір мистецтва та об‘єкт культурної спадщини і «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939−1945 років» (ст.2 та ст.4) як пам’ятник на вшанування пам’яті учасників та жертв Другої світової війни 1939−1945 років і одночасно Пам’ятку Другої світової війни) охороняють цю статую».
Після 24 лютого 2022 року маятник суспільних настроїв суттєво змістився в антиросійський і відповідно антирадянський бік.
Врахування суспільної думки
У своєму зверненні з приводу опитування Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко поставив згадку про «врахування суспільної думки» перед словами про необхідність «дотримання норм закону». І це заслуговує на увагу.
Врахування суспільної думки є засадничим принципом функціонування демократичних країн. Це фундаментально і непорушно. Демократія може бути як прямою, так і опосередкованою. Тож якщо є технічна можливість − а завдяки застосунку Дія вона є − провести репрезентативне загальнонаціональне опитування з приводу певного питання, то не варто такою можливістю нехтувати. Вже навіть вирішувати, яку чергову марку випустить «Укрпошта» − з трактором чи з півником − це цікаво і корисно, бо певним чином єднає суспільство, долучаючи до спільного інформаційного простору і демонструючи, що думка кожного є важливою і її можна врахувати.
Тим важливішою є пряма демократія, якщо опитування здійснюється щодо питання дещо важливішого (принаймні, під певним кутом зору), ніж вибір дизайну майбутньої поштової марки. Судячи з настроїв у суспільстві, ліквідація герба срср на щиті монумента не повинна викликати якихось заперечень, і тому можна погодитися з Антоном Дробовичем, який у дописі на своїй сторінці в мережі Facebook, зокрема, зазначає:
«Впевнений, що результати цього опитування якраз і допоможуть змінити статус монумента і припинити цю ганьбу із гербом срср над Києвом. Нам буде легше досягти змін та виконання духу законодавства про засудження нацизму та комунізму не сумнівними «зрадами», а спираючись на репрезентативне загальнонаціональне опитування. Вірю в мудрість українців!»
Показовими в цьому плані є вже три найперші коментарі до відеозвернення Міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка. Коментатори зауважують, що опитування непотрібне, а варіант зі збереженням герба срср навіть не розглядають.
Витязь на роздоріжжі, або Чи достатньо в опитуванні варіантів?
Отже, можна визнати проведення опитування «Що будемо робити з гербом срср на щиті монумента «Батьківщина-Мати»?» доцільним і корисним. Однак чи достатньо в ньому запропонованих варіантів відповіді?
Їх три:
– залишити все, як є.
– зняти герб срср і залишити щит чистим.
– замінити на тризуб − Державний Герб України.
У дописах та коментарях у соцмережах українці почали пропонувати десятки інших варіантів того, що слід зробити із зображенням на щиті монумента «Батьківщини-Матері», аж до демонтажу самого монумента.
Зрозуміло, що перевантажувати опитування безліччю варіантів навряд чи доцільно. Однак, можливо, вартувало б запропонувати користувачам додати власний варіант? Якщо така опція є у Дії доступною з суто технічної точки зору, то вона була б корисною з низки міркувань. Щонайменше, можна було б централізовано отримати чимало цікавих пропозицій щодо майбутньої долі монумента і зображення на його щиті.
А щоб результати опитування не «розмивалися» цим четвертим варіантом, можна було б удоступнити відповідну опцію лише після вибору одного з перших трьох запропонованих варіантів.
Щит і меч у руках «Нерушимої стіни»
Варто зауважити, що Батьківщина-Мати дивиться не на захід, звідки на Україну напали гітлерівські нацисти під час Другої світової війни.Скульптура з високо здійнятими в руках мечем і щитом суворо дивиться на схід − у бік рф, немов би її творці від самого початку знали, звідки саме Україні доведеться відбивати ворожу навалу рашизму.
Ще одне нечасто висловлюване спостереження полягає у порівнянні образів Батьківщини-Матері на Печерських пагорбах столиці й мозаїчний образ Богоматері Оранти з собору Святої Софії Київської. За другою з них закріпилося символічне значення «Нерушимої Стіни» − заступниці України впродовж усієї нашої історії. Походить воно з візантійського Акафіста Пресвятій Богородиці, в якому сказано: «Радуйся, Стовпе непохитний Церкви Христової; радуйся, держави Нерушима Стіно».
Київська Оранта вже майже тисячоліття непорушно стоїть на стіні Софійського собору, здійнявши руки у захисній молитві за Україну, бо ж Оранта − це «та, яка молиться». Монумент «Батьківщини-Матері» міцно стоїть на правому високому березі Дніпра, високо здійнявши щит і меч задля оборони України.
Озброєна Оранта є світською, земною «Нерушимою стіною» перед ворогами українського народу. Тож, можливо, варто подумати над тим, як поєднати ці два образи захисниць України − земної і небесної − у тому символі, який буде зрештою зображено на щиті монумента «Батьківщина-Мати».
