Доброволець 57-ї бригади Олександр Роменський — один із тих, хто пройшов фронт, поранення, реабілітацію і нині шукає рівновагу між болем,…
Цієї весни на Полтавщині активізувався процес дерусифікації. Одразу в 9 громадах було оперативно створено спеціальні топонімічні комісії і справа пішла швидше. Пізніше цим важливим завданням була охоплена вже вся область.
Ще на старті ініціативи вперед вирвалися Кременчук та Гадяч. Тамтешні патріоти швидко об’єдналися, щоб обговорити назви кожної з вулиць та вирішити подальшу долю радянських пам’ятників. Можливо, цьому посприяло те, що саме ці громади найбільше постраждали від дій окупантів.
Про роль воїнів у дерусифікації Полтави
В обласному ж центрі ще під час перших широких обговорень цього питання визначилися, що дерусифікації підлягатимуть 195 вулиць і провулків, що пов’язані з царськими, радянськими, російськими чи білоруськими діячами. Крім того, до цього списку входять вулиці, що містять русизми чи помилки в назвах, а також сім монументів, що прямо асоціюються з росією, срср чи царським періодом.
Для прикладу, вулиця Уютна — стала Затишною, а провулок Рельсовий — Рейковим відповідно.
На обговорення ж перейменування решти вулиць запросили офіцерів Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Армійці прийшли з довгим списком героїв-земляків, які віддали свої життя протягом усіх восьми років російсько-української війни. Також військовослужбовці запропонували назвати вулиці на честь військових частин, що брали й беруть участь у захисті регіону від окупантів.
Наприклад, одна з полтавських вулиць могла б мати ім’я Героя України, військового пілота Олександра Оксанченка. Цей офіцер служив на Полтавщині в Миргородській авіабригаді й загинув у повітряному бою 25 лютого 2022-го.
Переважна більшість із членів міської топонімічної комісії погодились із пропозиціями захисників України.
Проте наразі справа загальмувалася, бо таки знайшлися ті, хто категорично проти перейменування вулиць з іменами російських поетів чи письменників. Вагомі аргументи, що ті особи навіть жодного разу не були на Полтавщині й не написали ні слова про регіон — чомусь не діють.
Тим часом полтавські краєзнавці звертають увагу на те, що під час вивчення історичних назв вулиць чи мікрорайонів міста треба брати до уваги їхнє походження.
Так, у Полтаві є вулиця Некрасова. Проте її назвали зовсім не на честь відомого російського поета. Адже ще за часів Тимчасового уряду 1917 року міністром транспорту був Микола Некрасов, який посприяв у прокладанні залізниці в Полтаві. Тому українські залізничники на знак подяки й назвали вулицю його ім’ям.
Із сімома пам’ятниками також виникла певна проблема під час бурхливих обговорень, бо міська влада хоче одразу розв’язати питання, що саме поставити на місце демонтованих радянських ідолів, і головне — чиїм коштом.
Гарячі дебати під час всіх засідань міської комісії викликала подальша доля Меморіалу Слави у Корпусному саду.
Варто нагадати: цей монумент зведено в 1811 році з нагоди сторіччя полтавської битви, де на великому полі бою зійшлися Швеція із союзними військами гетьмана Івана Мазепи проти росії.
Думки стосовно долі цього об’єкта розійшлися.
Приміром, громадський діяч, кандидат архітектури Артур Ароян вважає, що в монументі немає жодних ознак російської імперії, а присутня лише давньоримська символіка.
— Проєкт побудови пам’ятника розробляв швейцарець Жан-Франсуа Тома де Томон, який вчився в Королівській Академії в Парижі. Цей монумент увібрав у себе найкращі модні тенденції Європи початку XIX століття. Орел тут з однією головою, присутні бойові обладунки римських воїнів, по периметру стоять гармати тощо. Вважаю, що монумент і досі не втратив своєї краси та вражає унікальним архітектурним рішенням, — переконує полтавець Артур Ароян.
Дерусифіковані пам’ятники можуть направити до Музею окупації
Водночас інші мешканці обласного центру бачать у цьому об’єкті лише нагадування про поразку військ гетьмана Мазепи. Тому ще у квітні на сайті Полтавської міської ради опублікована петиція щодо дерусифікації Полтави.
Автор цієї петиції полтавець Олексій Логвінов пропонує негайно перейменувати все, що має стосунок до російської імперії та окупантів у цілому. Державному історико-культурному заповіднику «Поле Полтавської битви» активіст пропонує дати назву «Музей окупації». Адже напередодні відомої битви, у 1708 році, ті ж російські окупанти повбивали всіх мирних мешканців гетьманської столиці Батурин. московити тоді не пожаліли літніх чоловіків, жінок і навіть дітей.
Перший заступник міського голови Полтави Валерій Пархоменко із розумінням ставиться і до тих, хто «за» демонтаж Меморіалу Слави у Корпусному саду, і до тих, хто проти.
— Якщо й робити демонтаж, то ми спочатку маємо зрозуміти, який інший символ буде на цьому місці. Адже люди старшого покоління цього можуть не зрозуміти. Проте ми за те, щоб можна було якомога скоріше поставити крапку в цьому питанні, — зауважив під час останнього засідання топонімічної комісії Валерій Пархоменко.
За словами регіонального представника Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олега Пустовгара, аби задовольнити всіх опонентів, розглядається можливість перенесення монумента в інше місце. Наприклад, новим місцем може стати територія Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви». Адже саме там його присутність була б доречною й туристів це б дуже зацікавило.
Попри запеклі баталії під час громадських обговорень чи засідань топонімічної комісії, всі учасники процесу дерусифікації на Полтавщині єдині в одному, це питання має бути розв’язаним спокійно й у максимально короткі терміни.
