І ці удари вже мають більший вплив на суспільні настрої всередині росії, аніж їхні шалені втрати на фронті. Китайські товари…
7 липня в тимчасово окупованому Мелітополі рашистські загарбники за участю місцевих колаборантів і силоміць зігнаних бюджетників провели чергову зомбі-акцію під назвою «повернемо совок — згадаємо катів українського народу». У центрі міста, потайки вночі, вони встановили пам’ятник генералу нквс судоплатову — вбивці борців за Незалежність України Євгена Коновальця та Романа Шухевича. Ще раніше окупанти перейменували його ім’ям вулицю українського політичного й культурного діяча Дмитра Донцова.
На що роблять ставку пропагандисти кремля
З початку повномасштабного вторгнення в Україну перше, з чого окупанти починали свою діяльність на тимчасово захоплених територіях після вбивств, насильства, ґвалтувань і мародерства, було повернення ідеологічних символів радянського союзу й імперських амбіцій московії. Вони не розчищають завали зруйнованих їхніми артилерією та авіацією будинків, не відновляють цивільну інфраструктуру, а посилено проводять проголошену путлером так звану денацифікацію, а просто кажучи, знищення української культурної та історичної спадщини. Трохи раніше подібні акції відбулися в окупованих Генічеську, Новій Каховці, де на центральній площі встановили вже забуті українцями кам’яні істукани леніна. Дуже символічно виглядало повернення загарбниками назви проспекту Мира в місті Маріуполь. Новенька, блискуча, свіже пофарбована табличка на стінах зруйнованих і понівечених будинків, а також могил жителів, похованих просто поряд, більше схожа на знущання зі здорового глузду й елементарної людської моралі. Саме за такі ідеали боровся все життя так званий вождь світового пролетаріату. Його мрії про зруйнований світ починають знову збуватися, але вже на початку XXI століття.
Та не тільки поверненням ідеологічних мертвяків займаються російські нелюди. В кожному захопленому місті вони знущаються з пам’яті нашого народу. Запали в серце кадри, де окупант важким молотом руйнує пам’ятну дошку загиблому воїну АТО. Робить він це з явним задоволенням і натхненням, немов позбавляється від особистих жахів і комплексів неповноцінності. На такі вчинки здатні лише моральні потвори й боягузливі раби. Ці якості вирізняють окупантів і їхнє військове-політичне керівництво. Вони свідомо знищують не тільки українців, вони знищують саму згадку про їхнє існування. Рашисти спалюють у вогні українську літературу, твори українських письменників, митців, крадуть і вивозять на росію культурні цінності. Так робили й гітлерівські нацисти, вони теж вважали себе надлюдьми. Чим це закінчилося, ми добре пам’ятаємо. Але в кремлі не замислюються над проведенням історичної паралелі.
Історичні постаті російських імперців досі залишаються у культурному просторі України
На жаль, у деяких містах нашої Батьківщини, попри ухвалений закон про декомунізацію, досі залишаються нагадування про комуністичні ідеали та творців московської недоімперії. Наприклад, у місті Одеса, яке від самого початку повномасштабного вторгнення залишається під щільним прицілом рашистських ракет, флоту вмс рф, авіації, де від підступних дій окупантів уже загинули мирні люди, на центральної площі поблизу Приморського бульвару досі стоїть пам’ятник Катерині II. Відповідно до пропагандистських наративів московитів, російська імператриця нібито була засновницею Одеси у 1794 році, хоча насправді ніякого стосунку до заснування Одеси вона не має. Згідно з архівами, місту більше ніж 600 років, а відлік потрібно починати з перших згадок про фортецю Хаджибей, які датуються VII століттям до нашої ери. Сама ж «засновниця Одеси» відзначилася виключно тим, що, ніколи не бувши в Одесі, видала указ «Про вільний вхід у Хаджибейську гавань». Ні про яке заснування Одеси в указі не йшлося. За життя цариці Хаджибей (Одеса) так і залишався невеликим містечком Тираспольського повіту Вознесенської губернії. Проте Катерина II запам’яталася іншим. Крім того, що вона насильницьким шляхом окупувала фортецю Хаджибей, де проживало багато українців, своїм маніфестом від 1775 року ліквідувала Запорозьку Січ, а ще через рік знищила гетьманство як політичну інституцію, а згодом здійснила ліквідацію козацького адміністративно-полкового устрою на Слобідській Україні. Іншими словами, ця особа насправді є для українців ворогом і окупантом. На жаль, рішення про демонтаж цього ідола імперців досі не ухвалено. Водночас в окупованому Херсоні колаборант сальдо підписав звернення до помічника путіна мединського, в якому просить кремль допомогти встановити в Херсоні пам’ятник Катерині II. Таким чином окупаційна влада наочно підтвердила, що для загарбників ця історична фігура може мати дуже серйозний ідеологічний вплив на населення.
У зв’язку з цим одесити зареєстрували на сайті Президента України петицію про знесення пам’ятника Катерині II в центрі Одеси.
«Досить виділяти мільйони гривень на утримування пам’ятника тій, що сприяла геноциду українського та кримськотатарського народів, знищила Запорізьку Січ, запровадила політику насильницького зросійщення й диктатуру чужої культури, перетворивши вільних українців на рабів, затвердивши кріпацтво. У Незалежній Україні недопустимо прославляти наших поневолювачів», — додають автори документа.
Станом на ранок 8 липня петиція набрала близько 19 000 голосів. До кінця збору підписів залишилося ще 83 дні. Та з огляду на те, як активно голосують українці, можна бути впевненими: потрібна кількість голосів буде зібрана набагато раніше й відповідне рішення поставить крапку у розв’язанні цього важливого питання.
