Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Окупанти просуваються до адмінкордонів Луганщини. Захоплення Сєвєродонецька стало можливим через те, що вони з чергової спроби форсували Сіверський Донець. Коли говорять, що захоплення Лисичанська було результатом несподіваної операції російських військ, це не відповідає дійсності.
Так, ще 29 червня була оприлюднена інформація, що для розвитку наступальних дій противник прагне форсувати Сіверський Донець. Про наміри окупантів свідчила передислокація техніки понтонно-мостового підрозділу зс рф у напрямку міста Сєвєродонецьк, що було зафіксовано місцевими джерелами ГІ «Права Справа». Ба більше, називалися можливі зони прориву росіян.
2 липня радник голови Офісу президента України Олексій Арестович повідомив, що противнику вдалося форсувати річку Сіверський Донець з півночі й опинитися в місті Привілля, що за 15 кілометрів на північний захід від Лисичанська.
«Таким чином ситуація стала дійсно загрозливою, вирішиться вона протягом доби-двох, стане зрозуміло, що там і до чого», — відзначив Арестович.
4 липня Генштаб ЗСУ повідомив, що на Краматорському напрямку після проведення артилерійської підготовки ворог форсував річку Сіверський Донець, закріплюється в районах населених пунктів Лисичанськ та Білогорівка.
Варто зазначити, що свого часу завдяки наданій силами спротиву Луганщини інформації ЗСУ розбили війська росії поблизу Білогорівки. Тоді вдалося ліквідувати пів тисячі окупантів та 80 одиниць ворожої техніки.
Звертаю увагу, що ЗСУ тимчасово втратили контроль над кількома населеними пунктами на Луганщині через те, що росіяни буквально закидували передову живою силою: на одного українського військового припадало десять окупантів. Таке співвідношення було щонайменше на 10-12-кілометровому відрізку лінії фронту.
Крім того, російська військова машина змінила тактику протистоянь.
Якщо раніше вони штурмували міста «в лоб», тобто входили в місто й вступали у вуличні бої, як це було у Рубіжному, Попасній (штурм тривав два місяці) і навіть у тому ж Сєвєродонецьку (бої тривали місяць), то тут ішлося про флангові охоплення.
Понад те, росіяни звезли на Луганщину величезну кількість боєкомплектів і обстрілювали все навколо ствольною й реактивною артилерією.
Варто зазначити, що, окрім реактивної та ствольної артилерії, окупанти застосовували й термобаричну зброю. Тому, аби зберегти людські життя та накопичити ресурс, українське командування і вирішило тимчасово відвести війська, адже для контрнаступу нашим бійцям потрібно більше далекобійної зброї, на яку ми чекаємо від партнерів.
Наразі під контролем росіян перебуває не вся територія Луганщини, хоча сценарій тимчасової окупації всієї області — ймовірний у найближчій перспективі.
Нагадаю, зараз Збройні Сили України стримують навалу російських окупантів на межі Донецької й Луганської областей та успішно відбивають їхні атаки. Окупанти намагаються перерізати трасу Бахмут — Лисичанськ.
Дмитро Снєгирьов для АрміяInform
Фото ілюстративне
