Водночас частина із них потребують додаткових роз’яснень, адже не повністю розуміють усі складові механізму поновлення на службу. Про це в коментарі АрміяInform розповіли у відділі рекрутингу 18-ї Слов’янської…
Два дні тому на урочистих зборах з нагоди дня незалежності білорусі самопроголошений президент цієї республіки олександр лукашенко вчергове безпідставно звинуватив Україну в запуску ракет по їхній території. Також він демонстративно наказав своїм військовим «взяти під приціл» центри ухвалення рішень у столицях своїх сусідів, яких лукашенко вважає «противниками Мінська».
Білоруське інформаційне держагентство БЕЛТА, повідомляючи про цю подію, цитує цинічну брехню свого «бульбенфюрера»: «…три дні тому, може, трохи більше, з території України намагалися завдати удару по військових об’єктах на території білорусі. Але, слава Богу, протиповітряними комплексами «Панцир» вдалося перехопити всі ракети, які були пущені Збройними Силами України».
«Ворожі» столиці — під приціл!
Подібні заяви лукашенка нікого не дивують і вони вже давно є інтернет-мемами, тому в «ракетні удари з України» вже ніхто не вірить. Але згадана заява прозвучала саме в цей час із певною метою. Наразі поблизу кордонів з Україною, Польщею та Литвою білоруська армія вже понад місяць проводить інтенсивні бойові навчання. Вони є лише одним з елементів готовності її до можливого застосування й у російсько-українській війні, й у певних провокативних цілях проти сусідів білорусі.
Крім навчань, білоруська армія приховано проводить часткову мобілізацію, а на її території залишилась доволі значна кількість російських військ. Вони не лише використовують територію білорусі для ракетних і авіаційних ударів по Україні, а й завжди готові допомогти своїм «союзникам» і навіть замість них «повоювати», і з тією ж Україною, і з Литвою, і з Польщею.
Та й політична ситуація склалась так, що білорусь уже кілька місяців перебуває «на волосині» від безпосереднього вступу в російсько-українську війну, але за певних причин ще не є «стороною» (хоча лукашенко вже зробив до десятка заяв як про готовність білорусі воювати, так і про бажання уникнути війни й навіть стати «миротворцем» чи посередником. — Авт.).
Крім війни в Україні, значно загострилося політичне протистояння росії з Північноатлантичним альянсом, зокрема з країнами Балтії, яке переросло в блокаду калінінградської області та заяви про силове захоплення Сувальського коридору — сухопутного шляху з білорусі до калінінграда.
Тобто, розглядаючи лукашенківську заяву про «українські ракети», її треба брати в контексті всієї доповіді, де бульбенфюрер навіть погрожує сусідам. «…Хочу попередити «яструбів» і сказати вам відверто: трохи менше ніж місяць тому я віддав наказ підрозділам збройних сил узяти під приціл, як нині модно говорити, центри ухвалення рішень у ваших столицях з усіма наслідками, які звідси випливають».
Далі лукашенко перерахував чотири об’єкти, по яких, на його думку, Україна може завдати удару. Це гомель на півдні білорусі, мозирський нафтопереробний завод, аеропорти й аеродроми в лунинці і бресті. Тобто вже визначені об’єкти, по яких Україна має вдарити ракетами, і після цього (за словами лукашенка. — Авт.) «…відповідь буде миттєва. Миттєва просто, в одну секунду!». Навіть якщо ми не здійснюватимемо жодних ударів чи обстрілів зазначених об’єктів, то для «відповіді» з боку білорусі на них все одно буде здійснена провокація, нібито такі удари були. І про це відкрито заявив білоруський «лідер».
У цій заяві прозвучало, що білоруські військові «взяли під приціл центри ухвалення рішень у столицях «ворожих» для мінська держав». Тобто з усіх сусідів «дружньою» з лукашенківським режимом є лише москва, а, відповідно, «ворожими» є Київ, Варшава, Рига та Вільнюс. Відстані з білорусі до цих міст становлять: Київ — до 100 кілометрів, Варшава — 150 кілометрів, Рига — 220 кілометрів і Вільнюс — всього до 30 кілометрів.
Узяти під приціл столиці сусідів цілком можливо, якщо мати відповідне озброєння, яке працює на такі відстані. Зокрема російські ОТРК «Іскандер», які росія перекинула в білорусь мають дальність до 500 кілометрів, але ними «воюють» росіяни й команди «взяти під приціл» від білоруського «керманича» вони не виконуватимуть. Те, що лукашенко просив у російського президента путіна залишити в білорусі «Іскандери», поки що лише прохання.
Тому далі у своїй погрозі бульбенфюрер дав зрозуміти, чим він лякає сусідів: «Чим відповісти, у нас є. І не тільки тим, про що ми говорили нещодавно з президентом росії (йшлося про ядерну зброю. — БЕЛТА). Я до цього давно готувався. Пам’ятаєте, я вам казав: «Полонези», ракетне виробництво та інше. Ви повністю перебуваєте під ударом цих ракет. І я не дивитимусь, хто там в офісах чи в палацах сидить. Відповідатимемо жорстко й рішуче!».
Єдина гордість білоруського ВПК
Лукашенко вихваляється єдиною гордістю білоруського ВПК реактивними системами залпового вогню під назвою «Полонез». Ця РСЗВ з коригованим боєприпасом має калібр 301 мм. Комплекс розроблений на основі радянської реактивної системи залпового вогню 9К58 «Смерч» калібру 300 мм. Система призначена для високоточного ураження відкрито розташованої та прихованої живої сили, неброньованої та броньованої військової техніки й інших об’єктів.
Реактивна система залпового вогню «Полонез» виготовлена на шасі білоруських виробників із колісною формулою 8×8, використовує 301-мм ракети типу А200 розроблення й виробництва китайської China Academy of Launch Vehicle Technology (CALT) та може знищувати цілі на відстані до 200 км. Спільна розробка РСЗВ «Полонез» виконується в рамках домовленостей підписаних у 2013 році між урядами Китаю та білорусі.
У жовтні 2017 року на території гомельської області у рамках випробувальних стрільб були проведені пуски з модернізованої РСЗВ «Полонез М». Після проведення модернізації та використання нової ракети РСЗВ дозволяє вражати цілі на відстані у 300 км. Саме ними й погрожує сусідським столицям білоруський бульбенфюрер.
Дійсно, світові експерти з озброєння доволі високо оцінюють цей білорусько-китайський комплекс («Полонез», або PHL-16. — Авт.), який посідає гідне місце серед подібних реактивних систем залпового вогню, нарівні з українською «Вільхою», російським «Торнадо-С» та ізраїльськими комплексами Lynx.
У червні 2018 року білорусько-китайські РСЗВ придбав Азербайджан. За певною інформацією, партія озброєння становила 10 комплексів. Закупівля цих озброєнь позиціонувалася як відповідь на появу у Єревана російських «Іскандерів».
За непідтвердженими даними від вірменської сторони, «Полонези» навіть брали участь у вірменсько-азербайджанській війні, під час бойових дій у Карабаху в жовтні 2020 року Азербайджан «Полонезами» обстріляв Степанакерт.
Скільки ж таких РСЗВ є наразі в білорусі? Інформація про кількість «Полонезів» засекречена і знайти її в ЗМІ фактично нереально. Є лише певні цифри на 2021 рік із бази даних військових потенціалів країн Military Balance від авторитетного британського Міжнародного інституту стратегічних досліджень. Там зазначено, що в ЗС білорусі є 4 РСЗВ «Полонез».
На сторінці сухопутних військ білорусі у «Вікіпедії» зазначена більш реальна кількість — 6 «Полонезів». Ними озброєний 77-й окремий реактивний артилерійський дивізіон 336-ї реактивної артилерійської бригади ЗС білорусі, який дислокований у місті осиповичі.
Сьогодні українська розвідка вважає порівняно низькою загрозу нападу з боку білорусі. Про це розповів в інтерв’ю виданню РБК-Україна Кирило Буданов, начальник ГУР МО України. Він зазначив, що армія білорусі нині проводить планові навчання, про яке ГУР знало за два з половиною місяці до їхнього початку. Якщо ж загроза з’явиться, українська розвідка про це швидко дізнається.
Але до заяв бульбенфюрера лукашенка все ж не варто ставитись легковажно, вважає Президент України Володимир Зеленський. Відповідаючи на заяву про «столиці під прицілом», український лідер зазначив, що дуже небезпечно, передусім для всього білоруського народу, втягувати білорусь у загарбницьку війну росії проти України. І результати цих заяв лукашенка ми незабаром побачимо, вважає Володимир Зеленський.
Він нагадав, що з території білорусі по Україні запускались і запускаються ракети, але сам лукашенко давав сигнали, що все це відбувається не з його волі. Але нині з мінська прозвучали зовсім інші сигнали — про «столиці під прицілом». Знаючи, що в бульбенфюрера є в арсеналі засоби для удару, до цих сигналів треба поставитися дуже серйозно.
