Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Крилата ракета — одна з найскладніших повітряних цілей. Вона рухається на гранично малій висоті, огинаючи рельєф місцевості. Це дуже ускладнює її виявлення. Саме такими ракетами ворог завдає ударів по Львівщині й саме їх знищує підрозділ Михайла Мироненка.
— Перші дві крилаті ракети ми збили 13 березня, коли росіяни завдали масованого удару по Львівщині, — розповідає командир. — Це неймовірне відчуття — бачити й розуміти, що щойно наш колектив переміг у протиповітряному бою, що нам вдалося захистити від удару важливі об’єкти, врятувати життя людей.
На озброєнні дивізіону — зенітні ракетні комплекси, які здатні знищувати цілі на відстані до 75 кілометрів і на висоті до 27 кілометрів.
— Це колективна зброя. Багато військовослужбовців, кожний на своєму місці, працюють одночасно, аби ціль була знищена, — зазначає Михайло Мироненко. — У мене в підрозділі компетентні й сильні бійці протиповітряної оборони. Від 2014 року ми знали, хто може загрожувати нам і серйозно до цього готувалися. Навчалися протистояти противнику, який переважає нас за чисельністю та озброєнням.
Завдання зенітного ракетного підрозділу — захист від ударів з повітря важливих об’єктів держави.
— 24 лютого ми були на бойовому посту, — згадує підполковник Михайло Мироненко. — За декілька днів до широкомасштабного вторгнення наш підрозділ уже діяв так, ніби ворог може завдати удару будь-якої миті — змінював позиції, маневрував. Ми робили все, щоб загарбники не могли виявити нашого місця перебування. Росіяни були впевнені, що знищать наші засоби протиповітряної оборони у перший день повномасштабного вторгнення. Але ми вистояли й боремося далі.
Протиповітряний бій — надзвичайно швидкоплинний. Вирішальне значення мають секунди, миті. Крилата ракета перебуває в зоні ураження комплексу дуже нетривалий час, інколи менше за хвилину. За цей час підрозділ має виявити ціль, захопити її та знищити.
— Ми робимо все можливе. Люди й техніка працюють на межі витривалості. Постійно перебуваємо в готовності до бойової роботи. Ми ніколи не стоїмо на місці, змінюємо позиції, прагнемо опинитися саме на напрямку прольоту ракет. Мотивація — надзвичайна, — розповідає Михайло Мироненко. — Ми захищаємо свою рідну землю. Кожний наш успішний бойовий пуск — це чиїсь врятовані життя, долі, вцілілі будинки, важливі об’єкти. Це наш внесок у перемогу.
