Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Інформація російських пропагандистів про те, що Лисичанськ нібито вже оточений і противник контролює значну частину міста, не є правдивою. Російські загарбники продовжують наступ на місто, і, за даними Генштабу ЗСУ, спершу вони хочуть його оточити, а вже згодом — штурмувати.
Минулої доби окупанти штурмували Лисичанський нафтопереробний завод, Тополівку, північ Вовчоярівки та Малорязанцевого. Водночас наступ противника в напрямку Лоскутівка – Лисичанський желатиновий завод українські воїни зупинили та змусили ворога відійти.
Наразі поблизу міста тривають бойові дії. Противник обстрілює зі ствольної та реактивної артилерії позиції українських захисників, а також Сіверськ, Білогорівку, Лисичанськ та Вовчоярівку. Російські загарбники намагаються просунутися в бік місцевого нафтопереробного заводу та намагаються захопити частину автошляху Бахмут – Лисичанськ, однак їм це не вдається.
Лисичанськ перебуває у напівкільці, але ЗСУ контролюють ситуацію. Географічно місто розташовано вище, ніж усі сусідні міста та села, що дає Збройним Силам України змогу тримати під вогневим контролем найближчі населені пункти з допомогою ствольної артилерії.
Не варто й забувати, що росіяни сконцентрували на території Луганської області величезну кількість живої сили та техніки. За різними оцінками, від 55 до 60 батальйонно-тактичних груп.
Вочевидь, росіяни й надалі використовуватимуть тактику продавлення української оборони за допомогою живої сили. Проте, якщо в Лисичанську розпочнуться вуличні бої, то російська окупаційна армія може зазнати колосальних втрат.
До прикладу, після боїв у Сєвєродонецьку загарбники були змушені вивести з Луганської області знекровлену 76-ту десантно-штурмову дивізію, яку вважають однією із найкращих. Втрати ж мобілізованих та бойовиків з Донецька й Луганська взагалі ніхто не рахує. Відомо, що лише в Первомайську, в центральній міській лікарні, лише з 15 травня по 15 червня перебувало на лікуванні близько 900 окупантів, з них померли 124 особи.
Саме тому можливий штурм Лисичанська може перетворитися для російських окупантів у велику проблему. За оцінками спеціалістів, після штурму Сєвєродонецька російські БТГ можна охарактеризувати лише як «слабкі роти»: їхня «середня» чисельність становить приблизно до двох рот по 15−20 вцілілих бійців.
За оцінками аналітиків Інституту вивчення війни, надійна, але обмежена українська оборона Сєвєродонецька призвела до великих витрат для росіян, незважаючи на нову російську тактику, спрямовану на «обмеження втрат живої сили». Українська сторона може продовжувати такий підхід, доки російська атака не досягне кульмінації або українські сили не досягнуть більш придатних для оборони позицій уздовж більш прямої лінії, всіяної укріпленими містами та селищами.
З огляду на це, є всі підстави вважати, що Лисичанськ може перетворитися на могильник для збройних сил росії.
