Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Пісня, як відомо, є давнім нематеріальним елементом військової справи, який полегшує життя вояків під час служби, тривалих маршів та навіть самих бойових дій. Для будь-якого народу військові пісні є важливим елементом формування національної свідомості, містком, що об’єднує звитяги лицарів минулого і сьогодення, героїчним епосом, що надихає на боротьбу і Перемогу.
Цікавий факт: під час Другої світової війни в середовищі радянської армії, де воювало чимало українців, не народилося жодної народної пісні. Єдиний твір, який можуть впевнено назвати музикознавці, − пісня «Хусточка червона», написана у 1943 році Андрієм Малишком для нової концертної програми Ансамблю пісні і танцю 1-го Українського фронту. Але навряд чи її співали солдати…
Водночас у лавах УПА нових пісень було створено десятки. І співали їх не лише повстанці, а й звичайні українці. Бо саме ці пісні були продовженням багатовікової фольклорної саги про національно-визвольну боротьбу українського народу.
Радянська армія українських військових пісень створити не могла, бо була чужою, окупаційною для українського народу.
«Збирати і вивчати», а радше створювати український фольклор «Великої Вітчизняної війни» розпочали на початку 1960-х років, у часи хрущовської «відлиги», шелестівського «пожвавлення націоналістичних елементів» та формування «культу великої перемоги».
Саме в цей часбуло написано чимало авторських пісень, що оспівували подвиги радянських солдатів і партизанів, завдяки яким свідомо формувався культ, що в сучасній рф мутував у «побєдобєсіє».
Серед них – пісня-реквієм за загиблими у Другій світовій війні «Степом, степом», яка об’єктивно є одним із найкращих літературно-музичних творів радянської України. Її автори − поет Микола Негода та композитор Анатолій Пашкевич. Прем’єра пісні відбулася у 1966 році, на чергову річницю більшовицького перевороту, яку відзначали в сесійному залі Черкаської обласної ради. І радянські чиновники за неї «вхопилися».
Незабаром на політбюро в Києві ухвалили рішення: на братських могилах під час церемонії покладання вінків на 9 травня виконувати «Степом, степом». Через рік ця пісня була в репертуарі всіх хорів урср, ставши важливим елементом пропаганди, що «коренізував» в Україні сталінську перемогу.
Уже за два роки Софія Ротару в Болгарії на «Всесвітньому фестивалі молоді» отримала з піснею «Степом, степом» золоту медаль і першу премію. В незалежній Україні її переспівували чимало виконавців, серед яких: Раїса Кириченко, Степан Гіга…
У перші дні повномасштабного російського вторгнення з’явився ремікс пісні «Степом, степом» у виконанні Софії Ротару з відеорядом руйнувань українських міст російськими варварами.
22 квітня авторську обробку пісні з присвятою воїнам, які сьогодні ціною власного життя боронять Україну, а також матерям, що народили Героїв, представили Алекс «Дідодуб» Кутняк і Анна Мнішек:
23 квітня з’явилася ще одна обробка – від Микити Бережного.
А 21 червня пісню «Степом, степом» у власному виконанні представила Заслужена артистка України Анастасія Приходько:
У 2013 році Анастасія Приходько однією з перших вийшла на Сцену Майдану, щоб підтримати борців за Свободу України. Згодом однією з перших поїхала з концертними турами «Підтримаємо своїх» і Герої не вмирають в зону АТО. Тур Герої не вмирають мав продовження у США, Іспанії, Італії. Під час концертів закордоном Анастасія Приходько зібрала понад $50 000, які передала на допомогу воїнам АТО, дітям-біженцям та родинам, які втратили житло під час бойових дій на Донбасі.
Сьогодні, коли в Україні триває війна, співачка вирішила звернутися до джерел у своїй творчості. І розпочати вирішила саме з пісні «Степом, степом».
«Це знакова для мене пісня, − коментує відеокліп на своєму Youtube-каналі Анастасія Приходько. – Вперше я виконувала її у 15-річному віці, коли вступала до Київської академії музики імені Глієра. Потім посіла з нею третє місце на міжнародному пісенному конкурсі. Нині настав час знову звернутися до неї, аби сповнити музичний простір України духом рідної землі, внутрішньою силою нашого народу…».
Як бачимо, ця радянська авторська пісня, що була інструментом радянської пропаганди, набула нових сенсів після російського вторгнення, коли знову в степах півдня й сходу України наші солдати знищують окупантів, ревуть гармати та затягує димом села…
