Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Не українським рок-н-ролом єдиним, а й відверто вираженою громадянською позицією відомий гурт «Папа Карло». Після розмови із солістом Василем Рябком в жодної людини не залишиться сумніву щодо проукраїнської позиції Харкова.
«Папа Карло» активно волонтерить ще з 2014 року. «Як всі нормальні люди», іронічно уточнив фронтмен гурту. Почалося з того, що рокери вирішили встигнути дати кілька концертів для воїнів-захисників, адже ще у 2014 році сподівалися, що війна закінчиться швидко. А там вже, як заповідало файне мамине виховання, що з пустими руками їхати не годиться, почали привозити продукти, медикаменти, речі першої потреби. Потім співпрацювали з іншими волонтерськими організаціями, об’єднували зусилля, а іноді й самі збирали пакунки. Та головним атрибутом кожного виїзду все ж було проведення концерту, про який з міркувань безпеки завчасно ніхто не знав.
З початком повномасштабного вторгнення Василь знав, куди йти та що робити. О другій годині дня 24 лютого вже був на пункті збору. На жаль, підвело здоров’я, тож рокер зрозумів, що набагато краще впорається з тиловими завданнями.
— Я побігав усього два дні, потім через травму коліно перестало влазити в джинси. Зрозумів, що користі з мене буде більше десь у підтримці, ніж у лавах, — розповідає Василь.
Нині музиканти проводять благодійні концерти на постійній основі. Була навіть серія у 8 онлайн-марафонів «Рок для ТрО» на початку березня. Наразі один з концертів уже навіть вдалося провести наживо з глядачами.
Для ефективнішого збору коштів Василь запустив продаж футболок, які розробив Патрік Кассанеллі — відомий харківський дизайнер. У них є ще й декілька важливих опцій. По-перше, людина купує за 500 гривень футболку: 200 гривень собівартість, а 300 йде на потреби ЗСУ. Ось так за допомогу армії можна отримати гарний сувенір. Заодно музиканти ще мають можливість дарувати ці футболки військовим та волонтерам. Іноді люди «підвішують» футболки, тобто оплачують, але не беруть собі.
— Є такі люди, які 10–15 футболок купують, але не забирають, кажуть, щоб ми їх роздали серед військових. Ми преміюємо народ футболками, орденів у нас немає, тому якось так, — поділився вокаліст.
Брат Василя Рябка, барабанщик гурту «Папа Карло», воює у складі 227-го батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ, для якого нещодавно музиканти записали сингл «У 227 все 4.5.0».
— Нині гарного барабанщика знайти складніше за брата. З’явилася фраза «У 227 все 4.5.0», ось вона й стала фішкою, навколо якої можна було щось писати. Якби не вона, то нічого не було б. З якимись іншими цифрами, можливо, якісь інші асоціації були б, але з’явився приспів, та ще й брат там служить, то чому б пісню не написати, — зауважив фронтмен гурту.
Реакція від військовослужбовців підрозділу не змусила довго чекати.
— Ми знаємо багатьох хлопців звідти, перший фідбек був навіть не від брата. Зателефонували й сказали, що це дуже гарно звучить. Якщо викинути матюкливу складову, то їм просто дуже сподобалось. Потім наш знайомий монтажер попросив накидати відео, я зробив умовний план. Ось так і розкрутився трек.
Рідне місто Харків виконавець звеличує в ще одній новій пісні, яку записав спільно з волонтеркою та громадською діячкою Яною Заварзіною. Кліп знятий у розтрощеному кафе. Василь намагається творити та шукати прекрасне в постапокаліптичних пейзажах розбомбленого міста.
— Це пісня нашого першого вокаліста Олександра Молчанова, але я робив аранжування, тобто маю права на пісню. Ми її давно співаємо, однак завдяки Яні вона зазвучала інакше. Зробили жіночу версію, я зрежисував кліп.
Разом з волонтером Антоном Хрустальовим Василь Рябко зміг евакуювати з Харкова понад 300 людей. Проте в середині березня Василь змушений був поховати друга й однодумця. В один з рейсів волонтерської машини окупанти накрили Салтівку «Градами». На жаль, Антон не зміг пережити обстріл.
— Ми разом їздили, це був мій водій, ми вдвох були в екіпажі. Займалися вивозом людей та волонтерською допомогою. Коли він загинув, ми були разом. Я просто був трохи ближче до під’їзду, мені трохи більше пощастило… — ділиться вокаліст.
Наостанок Василь втішно запевнив, що Харків був, є і буде українським містом. І народ там налаштований вороже до загарбницької політики путінського режиму.
— Кількість тих, хто беззаперечно підтримує Україну набагато збільшилась. Тих, хто не підтримує, не чутно й не видно, адже якщо ми десь їх почуємо чи побачимо, то їх не буде видно вже з інших причин… тому подякувати путіну можна вкотре за те, що він нас так об’єднав і згуртував.
