Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
22 червня 81 рік тому війська вермахту вторглися на територію СРСР. Колишній союзник гітлерівської Німеччини сам опинився в ролі жертви й відчув всю підступність політики, прихильником якої був із самого початку створення більшовицької імперії зла. Сьогодні путін, мов під копірку, наслідує гітлера…
Ціною великої крові, завдяки зусиллям багатьох країн антигітлерівської коаліції вдалося подолати нацизм. І здавалося, що ця жахлива сторінка історії перегорнута раз і назавжди. Що світ отримав таке «щеплення» від бажання встановлювати порядок методом насильства і підкоряти людей силою зброї, що це вже ніколи не повториться та залишиться лише як нагадування всім наступним поколінням про необхідність зберігати мир і не допускати приходу у владу нових фюрерів. Але сьогодні, на початку XXI століття, драматичні події того пам’ятного дня набули ще більш зловісного сенсу.
24 лютого 2022 року світ здригнувся від дій іншого фюрера та його прихильників. путін почав війну проти України вторгненням армії рф на територію суверенної країни. Причому учень гітлера діяв майже по тому ж сценарію, що і його вчитель. Ідентичність простежується скрізь: починаючи з часу вторгнення і закінчуючи поясненнями його причин. За аналогією із захистом етнічних німців, які проживали на території Чехословаччини (у регіоні Судети), путін збирався захищати населення так званих лнр/днр, яке «8 років бомбардувала Київська хунта». Крім того, він постійно натякав своєму суспільству, що ніби Україна і НАТО хотіли напасти на росію, але «ми їх випередили».
Уже перші тижні війни наочно продемонстрували всьому світові, що послідовники великого рейху виявилися ще більш підступними і жорстокими, аніж їхні вчителі. Звірства та насильства, які вчинили окупанти-рашисти в Бучі, Ірпені, Ворзелі, Маріуполі, на Харківщині, Чернігівщині, Сумщині та в інших регіонах України, затьмарили злочини нацистів під час їхнього вторгнення в Україну у Другу світову війну.
Будь-які компроміси з ворогом — це капітуляція
На жаль, сила брехливої пропаганди кремлівських злодіїв виявилася дуже впливовою і для більшості населення рф. Воно, як і населення Німеччини у 30–40 роках минулого століття, повністю підтримує цілі, запроваджені політичним керівництвом країни на знищення України. Не менш схоже за характером поведінки і оцінкою ситуації діяли лідери деяких країн світу, як колись це робили керівники Європейських держав перед початком Другої світової війни, намагаючись умиротворити гітлера. Вони замість об’єднання в міцну антигітлерівську коаліцію намагалися поодинці домовитися з ним про умови ненападу. Навіть на рівні стосунків в інших сферах співпраці Європа демонструвала свою толерантність. Так, на церемонії відкриття Олімпіади у 1936 році в Берліні французькі спортсмени, проходячи повз ложу Гітлера, дружньо зіґанули фюреру, що викликало ажіотаж на трибунах і грандіозний скандал зі зрадою. Вся ця політика терпимості й пошуку компромісів у підсумку вилилася в криваву розправу над усім цивілізованим світом. Тут знову маємо констатувати деякі аналогії з подіями сучасного часу. За дев’ять років з початку російсько-української війни ми бачили, як створювалися нові політичні та економічні проєкти з країною-агресором, як підживлювалася їх промисловість і фінансовий сектор, як росли статки олігархічних еліт. Навіть більшість комплектовання у військовій техніці, озброєнні, ракетах, які застосовуються проти України, виробництва європейських країн.
Не повторювати помилки минулого
Маючи такий гіркий історичний досвід, ми не повинні повторювати помилки минулого. І добре, що сьогодні світ починає розуміти, з ким вони мають справу, хто насправді цей невеликий на зріст, але здатний на великі злочини керівник кремля. Завдяки спільним зусиллям нової вже антирашистської коаліції Україна зможе подолати ворога. Активно починає діяти програма ленд-лізу, ухвалена США, поступово нарощується постачання озброєння з країн НАТО, посилюються санкції проти країни-агресора. Тому не випадково все світове суспільство сподівається, що день Перемоги над новим фюрером, всупереч історичним аналогіям, наступить набагато раніше, ніж у минулій страшній війні.
