Військовослужбовці закріпилися в підвалі с. Олексіївка на Сумщині і весь цей час коригували вогонь та брали участь у знищенні окупантів. 5 грудня 2025 року за особисту мужність і героїзм,…
Мотиватори і мотивація — щодня людина оперує цими чинниками, аби рухатись по життю. На фронті вони, здебільшого, тотожні. Адже кожен солдат прагне одного — захистити свою землю, своїх рідних від ворожого нападу та повернутися додому живим і здоровим.
Василь — шахтар із чималим досвідом. Працював гірником на одній із шахт Червонограда на Львівщині. Згодом, після початку широкомасштабного наступу російських окупантів, як і тисячі інших чоловіків-українців пішов до лав Збройних Сил України.
Нині він — військовослужбовець підрозділу Сил територіальної оборони.
— Будучи на війні я зрозумів, наскільки я люблю своїх близьких. Моя сім’я — для мене головне, — каже солдат. — Троє діток, які зараз у тилу. І найголовніший рубіж, який я захищаю тут, — вони!
Про небезпеку для життя чоловік знав і в цивільному житті, адже робота під землею також дуже екстремальна по своїй суті. Василь розповідає, що як і в шахті, на передовій твоє життя залежить від професіоналізму та відповідальності бойових товаришів.
— Майже кожне покоління українців мусило відстоювати свою свободу і життя. Так випало і нам: маємо воювати за те, щоби бути. Але з нами Бог і весь вільний світ. Бо ми тут — передовий рубіж справедливості! — говорить солдат.
Відео Тараса Іщика
