Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
Українські морські піхотинці ще з 2014 року впевнено наганяють жах на ворога. І з початку повномасштабного вторгнення штормові берети вже не раз довели: вони радше помруть, ніж відступлять. Щодня морпіхи знищують живу силу та техніку окупантів. І роблять це так відважно та професійно, щоб у рашистів не залишалося сумнівів: наших воїнів не зламати.
Під час підготовки на півдні України окремого батальйону морської піхоти мені пощастило познайомитися з молодшим лейтенантом Олександром із позивним «Жига». Він один з тих, про кого кажуть «гартовані вогнем війни». Виявилося, що «Жига» пройшов шлях від звичайного матроса до офіцера. І за цей час встиг здобути безумовний авторитет поміж бойових побратимів.
Сам воїн родом зі Жмеринки, що на Вінниччині. Там минуло його дитинство і юність. Коли прийшов час йти до армії, Олександр не шукав шляхів відступу, а з гордістю виконав свій чоловічий обов’язок. Строкову служив у Севастополі у 2011-2012 роках. Тоді він встиг закохатися в український Крим. Після демобілізації повернувся додому та спробував знайти себе в цивільному житті. Олександр зізнається, що завжди було бажання служити, але зупиняло те, що не хотів краяти серце матері та сестер, які за нього завжди переживають.
— У 2018 році поспілкувався з товаришем, який був у мене командиром, коли я проходив строкову. Той жартома сказав, що годі гаяти час — підписуй контракт. І вже за три дні я з речами стояв під військкоматом, — пригадує Олександр.
Військовий вважає, що витягнув щасливий квиток, коли потрапив до одного з окремих батальйонів морської піхоти.
— Наш підрозділ — це маленька дружня родина. І мені важко описати ті відчуття, коли після смуги перешкод отримуєш з рук командира берет і розумієш: тепер ти — морський піхотинець, частина цієї родини, де кожен готовий стояти за побратимів до кінця, — ділиться враженнями «Жига».
Так воно й було. І не раз українські морпіхи доводили, що слова їхньої клятви — то не порожній звук, а назавжди «зацементована» у серці істина.
Олександр відчував себе у війську, мов риба у воді. Певно, саме через це будь-які завдання давалися йому легко. Постійно в перервах між боями намагався займатися самоосвітою, бо хотів дорости до офіцера, хоча були певні труднощі, особливо з часом. Адже підрозділ «Жиги» завжди був на виконанні завдань.
— Особливо гаряче було під Докучаєвським, Новотроїцьким, Зайцевим під час так званого перемир’я. Але ми розуміли, що то лише «розминка» і треба бути готовими до важчих боїв. Тому коли 24 лютого о 4:30 ранку мені подзвонив командир і в слухавці пролунало «Почалося…», я розумів, про що він. На той час мене та ще декількох бійців з батальйону саме відправили на сержантські курси до Миколаєва, тоді як наш підрозділ був у Генічеську. І єдине про що думали — як ми можемо найшвидше дістатися до своїх побратимів, — розповідає морпіх.
За останні місяці війни «Жига» вже пережив чимало: були перемоги й були втрати, адже війна не запитує, кого забирати. Здійснилося його бажання: він отримав довгоочікуване офіцерське звання. А ще молодшого лейтенанта Олександра було відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня через його професійні дії на одному з південних напрямків. Але сам воїн скромно каже, що хоча отримати нагороду, звісно, приємно, проте вона не лише його — кожен з побратимів уже герой.
— У нас був наказ просуватися вперед й проводити зачистку населених пунктів. Рухалися двома колонами. В одному з них прийняли бій. Так сталося, що ми знали, де причаїлися окупанти і зробили все дуже швидко — вони не очікували такого повороту подій. Частину ворогів ліквідували, частина відійшла до підготовлених ними раніше позицій, хто не встиг — потрапив у полон. Просуваючись далі по маршруту, знову зіткнулися з противником. Цього разу вони були більш готові, тому нас дещо «потріпали», але завдання ми виконали на 100 % і не втратили жодного військового. Було лише декілька легких «трьохсотих», — пригадує Олександр.
«Жига» дуже неохоче розповідає про свої заслуги, але без упину може говорити про бойових побратимів.
— В нашому підрозділі кожен був професіоналом своєї справи у цивільному житті. Багато хто ще донедавна не мав жодного стосунку до війська, але ні від кого я не почув «не хочу», «не вмію», «не можу». Навпаки, у всіх лунає одне запитання: «коли в бій?». Такий наш бойовий настрій і мене це підбадьорює, — з гордістю говорить про своїх побратимів офіцер. — А ось нещодавній випадок. Працюємо на одному з гарячих напрямків. Ворог поцілив у танк. Він палає. Екіпаж вистрибує, окупанти «валять» з РПГ по них, ми прикриваємо, щоб вони могли відійти. Кричу: «Хлопці, відходьте!». Але де там!!! У відповідь лунає: «Зараз машину погасимо та продовжимо!». Ось такі у нас хлопці-танкісти безстрашні!!!
Олександр з нетерпінням чекає і вірить у перемогу України. А як інакше з такими побратимами?!
— Знаєте, я завжди вважав, що воїн, не важливо який, заслуговує на гідну смерть чи відповідне ставлення в полоні. Але дивлюся на противника й розумію: у них немає ні честі, ні поваги до себе. Про порядність і гідність взагалі мовчу. Те, що вони роблять — поза межами розуміння. Тому жоден російський «найтитулованіший» генерал чи адмірал не вартий нашого звичайного матроса. Певно, тому весь світ вірить в нашу перемогу й ми не підведемо, — запевняє «Жига».
Фото автора та Володимира Вівата
13 поранених військовослужбовців прибули до Берліна на інноваційне протезування. Їх зустрів мер міста Кай Вегнер.
Сьогодні, 19 квітня, Президент України Володимир Зеленський у Дніпрі оглянув п’ятиповерховий будинок, пошкоджений унаслідок нічного масованого ракетного обстрілу. Про восьмеро загиблих осіб главі держави доповів начальник ОВА Сергій Лисак під час безпекової наради.
Знищення російського стратегічного літака Ту-22М3 стало переломним моментом у війні росії проти України.
Миколаївські десантники за шість місяців боїв у районі Новомихайлівки знищили понад 300 одиниць ворожої техніки.
Нідерланди нададуть понад 200 мільйонів євро на ініціативи щодо швидкого постачання Україні додаткових засобів протиповітряної оборони та артилерійських снарядів.
Президент України Володимир Зеленський провів нараду щодо ситуації в Дніпропетровській області, захисту Дніпра, усіх міст і громад регіону.
Захищаємо світ
від 20000 до 75000 грн
Краматорськ
4 відділ Чортківського РТЦК ТА СП ( м.Заліщики )
від 25000 до 125000 грн
Одеса, Одеська область
від 20000 до 120000 грн
Краматорськ
23 ОМПБ 56 ОМПБр
від 27000 до 31000 грн
Ковель
Військова частина А4825
Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…