Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Невгамовний мандрівник, дослідник традицій індійської культури, філософ. До 2014 року він відкрив готель у Таїланді, організовував групи дослідників артефактів древніх цивілізацій регіону Атлантики і зовсім не мріяв про військову службу. Та прийшла весна 2014 року, і Дмитро Коломойцев покинув все, повернувся в Україну, щоб прийти у військкомат із вимогою призвати його.
− Це рішення було для мене як своєрідний знак для чогось нового в моєму житті, – каже він. – А ще… Я сам із Донецька й у мене дуже велике бажання звільнити рідне місто від загарбників.
І хоч зовнішній вигляд та й характер Дмитра зовсім не відповідають армійським стандартам, його призначили зенітником у один із підрозділів, що тоді воював неподалік Красногорівки. Разом зі своїм підрозділом наш герой пройшов бойове хрещення, відчув на собі всю лють тривалих російських обстрілів і штурмів.
− Я не шкодував і не шкодую про своє рішення, − каже Дмитро. – Більш того, такого міцного товариства і можливості бути собою, як на передовій, я не бачив ніде.
Потім була демобілізація, емоційний «відкат». Саме тоді Дмитро вперше взяв до рук фарби і пензлики та почав малювати картини.
− Через малюнок я спробував зрозуміти суть свого ПТСР, − з усмішкою зізнається митець. – Та з часом звичайне малювання стало для мене чимось більшим. Частиною мого життя.
Від початку широкомасштабної російської агресії Дмитро знову вдягнув військовий однострій, але не полишив свого захоплення малювати. У його творчому альбомі чимало цікавих замальовок, які демонструють, як змінилось життя українців з 24 лютого. Деякі з його робіт будуть представлені на виставці, що незабаром відкриється у Дніпрі.
− Я бажаю всім українцям емоційної сили духу, − сказав на прощання Дмитро. – Не втрачати віру як у нашу перемогу, так і у світле майбутнє України. Ми сильні. І разом усе здолаємо! Головне − не зупинитись на половині пройденого шляху.
