Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Руслан пішов на до армії з Червонограда – шахтарського міста на Львівщині. Нині він у складі окремої бригади територіальної оборони тримає ділянку фронту у визначеному районі.
Солдат трішки ніяковіє, коли йому пропонують поспілкуватися на камеру та розповісти людям у глибокому тилу про те, що він побачив та до чого призвичаївся, знаходячись на передовій.
– На війні, як на війні. Вона різна і непередбачувана, – знизує він плечима. – У перші дні пригиналися від кожного гучного звуку. Тепер уже навчилися контролювати свої емоції. Так, не бояться лише психологічно неадекватні. Втім, це допомагає і вижити, якщо ти знаєш загрозу і знаєш, як до неї приготуватися. Ну а найбільше, що я став вірити у Бога, в нашу Перемогу та в людей, з якими я в одному окопі. Кожен воїн в моєму підрозділі вартий поваги та довіри!
Спілкуючись, вояк передає вітання усій своїй великій родині. А потім – звертається і до громади рідного міста. Мовляв, не переживайте, і не вірте чуткам, що їх розпускають ворожі злі язики. А краще продовжуйте підтримувати весь наш підрозділ, бо тільки разом ми маємо силу і можливість перемогти.
І традиційно додає на завершення, що Україна – понад усе!
Відео Тарас Іщик
