У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Щорічно 9 червня відзначається Міжнародний день архівів. Саме завдяки архівам і архівістам, збереженим ними задокументованим фактам, завжди матимемо змогу пересвідчитися у тому, як все було насправді, без інсинуацій.
В архівах наша мова, наше світосприйняття, наш спосіб мислення, наш уклад життя, наші цінності, наші проблеми і больові точки. Там відповіді на одвічні запитання: Хто ми? Звідкіля? Яким є наше місце серед інших? Чого ми прагнемо? Що нас чекає?
Міжнародний день архівів (International Archives Day) заснований Міжнародною радою архівів. Дата для свята була обрана не випадково – саме цього дня у 1948 році рішенням ЮНЕСКО і під її егідою було засновано МРА. Дата утворення цієї організації і була визначена як Міжнародний день архівів, а перше відзначення цього дня, що відбулось у 2008 році, стало одночасно і 60-ю річницею МРА.
«У часи широкомасштабного наступу росії на Україну ми вкотре переконалися – непроговорене минуле, без правильно і справедливо розставлених акцентів, завжди призводить до жертв і поразок, − зазначає директор Архіву національної пам’яті Ігор Кулик. – 30 років загравання із СРСР, створення штучної ностальгії за минулим «добробутом» призвели до того, що диктаторський режим сталіна-путіна намагається повернутися. Саме у ці дні українці дають йому гідну відсіч.
Війна знову довела цінність архівів для суспільства. Відсутність доступу до архівних документів, маніпуляції з ними призвели до встановлення диктатур у сусідніх країнах. Водночас ті країни, у яких архіви відкриті, а їхні документи вивчені, призвели європейські суспільства до цивілізованого розвитку».
Українські архівісти сьогодні використовують всі можливості, щоб забезпечити збереження документів Національного архівного фонду, продовжити функціонування архівних установ. Відбувається оцифрування документів, їх онлайн презентація на сайтах центральних та регіональних архівів. Окрім того, чимало регіональних архівів започаткували «архіви війни», розпочавши збір документальних свідчень про російсько-українську війну.
Державна архівна служба України в перші дні широкомасштабного вторгнення розірвала всі угоди з росією. Нині проводиться робота щодо припинення угод про співпрацю з архівами білорусі, а також угод у рамках СНД у архівній галузі, в яких було зафіксовано володіння росією колишніми українськими архівами, протиправно вивезеними туди в різний час.
Міжнародна рада архівів ще 10 березня підтримала звернення Голови Державної архівної служби України Анатолія Хромова і ухвалила рішення про виключення архівних інституцій росії і білорусі зі свого складу. Згідно з резолюцією, будь-яка співпраця з ними неможлива до тих пір, доки не буде підписана мирна угода на умовах, які відповідають інтересам законного уряду України.
Крім того, архівісти Польщі, держав Балтії, Швеції, США, Канади, Великої Британії, Хорватії, Чеської Республіки, Словаччини, Словенії, Фінляндії з перших днів війни долучилися до ініціативи збереження інформації сайтів українських музеїв, бібліотек, архівів та інших інституцій культурної спадщини SUCHO (Save Ukrainian Cultural Heritage Online).
Наразі під окупацією опинилося 1–2% архівних документів, що відносно не багато. Але всі вони в тій чи іншій мірі важливі й мають цінність. На жаль, є й випадки втрати документів. Наприклад, згорів архівний підрозділ у Чернігівському управлінні Служби безпеки України, який зберігав, крім поточних документів Служби, ще й документи радянських спецслужб, які мали історичне значення.
