У ніч із 30 на 31 травня внаслідок ракетного удару на Харківщині загинув військовослужбовець Сил територіальної оборони Збройних Сил України Даниїл Євтушенко. Йому було всього 19…
Навчався у Могилянці — у виші своєї мрії…
– Соромно сидіти вдома, коли на твою країну напали. Я буду захищати, − саме такими були слова хлопця, який з першого дня широкомасштабного вторгнення рф в Україну вирішив для себе боронити мир на рідній землі.
Родина хлопця не відмовляла його йти служити, а навпаки — всіляко підтримувала. Даню виховували батько та бабуся, адже мати хлопця померла, коли йому було всього шість років.
У школі він був найкращим, брав участь в усіх можливих олімпіадах, тож без проблем вступив на бюджет до Національного університету «Києво-Могилянська академія» на факультет філософії.
– Навчання у Могилянці − у виші мрії — це одна із тих перемог, за яку ми боролися разом, − розповідає тітка загиблого Олександра Проценко.
Він встигав успішно складати сесію навіть перебуваючи в окопах
Даниїл постійно вигадував щось нове, серйозно захоплювався кіно і вже подумував знімати власне. Він вільно володів англійською, багато читав, міг годинами говорити про філософію та історію. Рідні розповідають, що хлопець встигав успішно навчатися навіть сидячи в окопах.
Коли треба було тримати удар долі, він казав, усміхаючись: «Таке життя, таке життя…»
−Він ніколи не скаржився на проблеми і міг радіти тому, що має. Це безцінний дар! Коли треба було тримати удар долі, він казав, усміхаючись: «Таке життя, таке життя…». Ці слова лунають в моїй голові його голосом і нині.., − згадує тітка хлопця.
Даня був налаштований на перемогу, будував плани на майбутнє, а на запитання рідних «Ну як ти там?» завжди відповідав так: «Усе буде добре, можна жити».
Тітка хлопця пригадує, що у ніч його загибелі їй наснився поганий сон і вона прокинулася від того, що не могла дихати. За кілька днів до близьких Дані долетіла звістка про його загибель. Разом із ним загинули ще п’ятеро.
−Я переживаю, що ти там більше не почуєш нових пісень, не побачиш нових фільмів… Але знаю, що ти там не один, а зі своїми побратимами − ви точно щось придумаєте разом… я в тобі не сумніваюся, − написала тітка загиблого на своїй сторінці в Facebook.
Пам’ятайте його веселим, сильним, мужнім, незламним героєм!
Герої не вмирають…
