У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Близько двох тижнів тому внаслідок вдалих контрнаступальних дій в районі Великої Новосілки на Донеччині українські воїни звільнили населений пункт під назвою Новопіль. Навіть за таке, порівняно невелике село, йшли запеклі бої, під час яких російські загарбники втратили декілька одиниць бронетехніки та до пів сотні особового складу. Нині це село рашисти буквально «прасують» мінометами, артилерією і РСЗВ.
Відступаючи, ворог мінував усе, що бачив, і навіть тіла своїх загиблих товаришів. До таких «подарунків» сьогодні неможливо підійти. Вони лежать і нестерпно смердять під літнім сонцем, адже в донецьких степах сьогодні спека сягає +32-34 градуси. Тіла тих, до кого вдалось підійти, наші воїни поховали неподалік місць загибелі окупантів.
Одне таке поховання нам показує воїн з позивним «Горобець» («Воробей» точніше. — Авт.). Він розповідає, що два тіла загиблих орків поховані просто в кінці траншеї, де вони знайшли свою смерть. На імпровізованій могилі написали табличку, що тут закопані орки і далі продовжувати хід у цьому напрямку не бажано.
— Ось через вулицю в чорних пакетах лежить ще одне тіло, — показує «Горобець», — ми його теж закопаємо, як скінчиться обстріл. Загиблі окупанти не потрібні їхнім побратимам, адже ніхто з їхнього боку навіть не звертався до нас, — розповів він.
До війни в Новополі було декілька десятків будівель, які стояли вздовж двох рівних вулиць. У минулому це село збудували німецькі євангелісти-лютерани, які ще у 1888 році заснували тут свою колонію під назвою Нейфельд (Neufeld; Новополе, Новопіль). Під час радянських репресій у 1938 році декілька десятків мешканців села були розстріляні за звинуваченнями у шпигунстві й контрреволюційній діяльності. Наразі, до російського вторгнення, це було невелике українське село — справжня глибинка, де переважна більшість мешканців — люди похилого віку, які вели своє скромне господарство.
У Новопіль російські загарбники увірвались ще в перших числах березня 2022 року, хоча на картах, які показують перебіг подій в російсько-українській війні, цей населений пункт часто відносили до так званої сірої зони, території, яка була між позиціями сторін. Насправді село понад два місяці перебувало під контролем рашистів, які обладнали тут свої укріплені позиції і запекло бились під час їхнього випровадження.
У дворах місцевих мешканців є чимало слідів їхнього перебування, і речі, і озброєння, і продовольчі пайки. Цивільних жителів під час російської окупації у Новополі майже не було. Під час боїв за звільнення села росіяни намагались запекло оборонятись, тому їх загинуло декілька десятків. Відступаючи, вони розстріляли (випадково чи ні — невідомо. — Авт.) одного місцевого, літнього чоловіка, який свого часу вирішив залишитись в селі. Наші воїни поховали його у його ж саду.
Найгірше наразі у селі те, що відступаючи, росіяни тут наставили безліч «сюрпризів». Мінували все, починаючи від трупів своїх загиблих бійців і закінчуючи дитячими іграшками, які залишали на стежках. Наші сапери перевірили лише основні дороги, переміщатись поза ними дуже небезпечно.
Сьогодні Новопіль — моторошна картина війни… На прилеглому до села полі вже колоситься міцна гарна озимина. Ніби рани по ниві — колії від спаленої російської бронетехніки, яка піднявши стволи вверх і погубивши гусениці, чорним закіптявілим остовом завмерла серед українських ланів. Дві російські новітні БМП-3 вже ніколи не продовжать свій смертоносний шлях, і зараз, немов істукани, бовваніють серед зеленої української пшениці.
Неподалік у лісосмузі ще одна така ж згоріла БМП, башту з якої вибухом відкинуло на десяток метрів. Біля неї лежать чорні обгорілі рештки екіпажу і нестерпно смердять. Ховати їх тут нікому, адже по дорозі, яка йде цією лісосмугою, час від часу «відпрацьовують» ворожі міномети й артилерія. Тож обгоріло-іржаві остови колись грізних бойових машин є невіддільними компонентами літнього сільського пейзажу з околиць Новополя.
Саме ж село виглядає ще моторошніше. Колись невеликі охайні обійстя, де були і хатки, і сараї, і хліви з курниками, а при садибі оброблені городи з рівненькими грядками, зараз нагадують картини апокаліпсиса з голлівудських кінострічок, але на українських реаліях. У Новополі сьогодні немає жодного городу і жодної грядки, адже ніхто їх цьогоріч не садив. Замість хатин і сараїв — руїни й купи сміття. Між ними осиротіло ходять кури, качки, коти, кози і собаки, яких залишили мешканці. Кури нанесли яєць і самостійно вивели курчат. Квочки водять їх купами сміття, підбираючи щось їстівне.
Кози зібрались в одне стадо і пасуться будь-де. Часто натрапляючи на «вибухові подарунки», яких безліч залишили росіяни, і підриваючись на розтяжках. Дві таких кози уподобали руїни невеликого будинку і ховаються в ньому на ніч. Більшість котів і собак, які залишились в Новополі, підгодовують наші бійці.
І на останок, головний штрих до цієї «картини», — рашисти «насипають» сюди постійно і з усіх видів озброєння. Гуркіт канонади й вибухи з «прильотів» тут звична «музика» апокаліпсису. То в одному, то в іншому кінцях села виникають стрілецькі контакти, адже ворог не полишає планів відбити Новопіль.
Фото, відео автора
