Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
«Война началась», «боевые действия ведутся», «гуманитарная катастрофа случилась», «прилетело»… Такі й подібні до них формулювання часто можна прочитати у ЗМІ та соціальних мережах. Причому не лише рашистських — трапляються вони і в українському та світовому інформаційному просторі незалежно від мови, якою поширюються. Російською їх найбільше.
Що глибоко не так із цими начебто нейтральними словами і словосполученнями? Як вони шкодять Україні та діють на користь рф?
У російській мові є безособові дієслова. У них відсутній суб’єкт — дія немов би відбувається сама собою, незалежно від будь-чиєї волі чи бажання. Використовувати безособові конструкції для опису подій не просто — вони стосуються насамперед природних явищ («смеркается», «вечереет», «светает») чи абстрактних дій певної невизначеної сукупності діячів («говорится», «сказано», «пелось»).
Описати за допомогою таких дієслів і речень воєнно-політичні події може видатися непростим завданням, однак немає нічого неможливого для вправного філолога:«Началось. Специальная военная операция ведется. Цели поставлены. Результаты достигнуты».
За бажання можна повправлятись у таких конструкціях самостійно. Не всі вони безособові з точки зору лінгвістики, однак реальний актор — дієва особа або особи — у них приховані та заміщені. У наведених реченнях свідомо було здійснено інверсію проактивної дієвої особи, і на перший план, на місце підмета, вивели додаток.
Щоб стало зрозуміліше, наведемо приклад. Звичайне речення: «Я пишу листа». «Я» — підмет, «пишу» — присудок, «листа» — додаток. Речення з інверсією: «Лист пишеться мною». «Лист» — підмет, «пишеться» — присудок, «мною» — додаток. Наступним кроком є скорочення інверсованого речення до «Лист пишеться».
Зрозуміло, що лист не пишеться сам собою, його пише конкретна особа. Однак суто лінгвістично і внаслідок цього психологічно виникає враження, що активний діяч відсутній — лист немов би пише себе сам.
Так само і з реченням «война началась» виникає враження, що війна почала себе сама, що, звичайно, не так. Так само як лист пише/пишуть цілком конкретні особа/особи, так і війну почали теж цілком конкретні діячі.
Тож правильно говорити і писати не «війна почалась», а «війну почали», називаючи при цьому конкретних акторів, які здійснили активну дію — почали війну.
Замість того, щоб приховувати суб’єкт, слід навпаки максимально фокусувати на ньому увагу і наголошувати на тому, що він діє свідомо і несе відповідальність за свої дії.
Замість того, щоб приховувати суб’єкт, слід навпаки максимально фокусувати на ньому увагу і наголошувати на тому, що він діє свідомо і несе відповідальність за свої дії.
Отже, не «війна почалась», а «російська федерація почала війну».
Зауважений і запропонований принцип нескладно поширити на всі інші аналогічні або подібні випадки. Тож послідовно уникаймо будь-яких інверсивних конструкцій і завжди чітко зазначаємо конкретного суб’єкта дії.
