У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Сьогодні виповнилося 195 років від дня народження Георгія Левовича Андрузького − українського громадсько-політичного діяча, правознавця і поета, наймолодшого члена Кирило-Мефодіївського товариства.
Довідково: Георгій Левович Андрузький став відомим насамперед завдяки праці «Начерки Конституції Республіки» (1850 року).
Георгій Андрузький народився в селі Вечірки на Полтавщині. Впродовж 1845−1847 років навчався на юридичному факультеті Київського університету Св. Володимира. Там зблизився з відомими українськими громадсько-політичними діячами, засновниками Кирило-Мефодіївського товариства, серед яких Микола Костомаров, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш, та відіграв провідну роль в діяльності організації.
Автор Конституції для вільної України
Зі шкільної лави українцям добре відомі два програмні документи Кирило-Мефодіївського товариства – «Книга буття українського народу» і «Статут Слов’янського братства св. Кирила і Мефодія». Однак так само важливою, хоч і менш відомою ширшому загалу, є праця Георгія Андрузького «Начерки Конституції Республіки».
Викладати свої ідеї молодий юрист почав уже під час членства в товаристві. Відтак з’явилися два проєкти Конституції – «Проєкт досягнення можливого ступеня рівності і свободи (переважно в слов’янських землях)» та «Ідеал держави». У них йшлося про необхідність поступового встановлення конституційної монархії і скасування кріпацтва та станового поділу суспільства. Особливу увагу юрист приділив правовому статусу селян, наполягаючи на необхідності скасування кріпацтва.
Підсумком багаторічної роботи Георгія Андрузького стала його третя праця – «Начерки Конституції Республіки», написана вже після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства держимордами російського царату. Цей твір жандарми виявили під час несподіваного обшуку в помешканні Георгія Андрузького у Петрозаводську Олонецької губернії, де він служив канцеляристом. У «Начерках» юрист обстоює ідею вільної федерації слов’янських народів із прогресивним та справедливим державним та суспільним устроєм.
Науковець пропонував створити Слов’янські Сполучені Штати, які мали наслідувати Північноамериканським штатам і почасти зберегти певні позитивні риси російської імперії. Майбутня держава мала нараховувати сім автономних штатів із власними президентами. Зокрема, до неї мали входити Україна (з Галичиною, Чорномор’ям та Кримом), Польща (з Познанню, Литвою і Жмуддю), Бесарабія (з Молдавією і Валахією), Остзея, Сербія, Болгарія і Дон.
Не бачив для росії місця у складі майбутньої слов’янської федерації
Прикметно, що Георгій Андрузький не бачив для росії місця у складі майбутньої слов’янської федерації. Відомим став його вислів: «Щоб створити Україну, необхідно зруйнувати росію, а вона зміцнювалася віками». За такі погляди царські чиновники називали Андрузького «упорным малороссом» і наголошували, що він «остался при тех же нелепых и преступных мыслях, которые обнаруживал… в 1847 году».
Не дивно, що після виявлення під час трусу «Начерків Конституції Республіки», російський царат вдруге покарав науковця − цього разу ув’язненням у Соловецькому монастирі, яке тривало від 1850 до 1854 року. Звільнитися Георгію Андрузькому вдалося завдяки власній мужності − під час нападу на монастир англо-французької ескадри в ході Кримської війни ув’язнений взяв активну участь в обороні. За це Андрузького звільнили і, зрештою, дозволили повернутися на рідну Полтавщину, де юрист служив у Полтавському окружному суді.
Щоправда, царський режим не довіряв Георгію Андрузькому до самої його смерті, тримаючи його під невсипущим наглядом поліції. І це не дивно, коли йдеться про юриста − автора «Начерків Конституції Республіки» і поета − автора вірша «Україна»:
«Ой, як прийшла зима, московськая сила,
Та занедужала Україна мила;
Трусить її, стогне, славу посилає:
Йди, дитятко миле, чи не привітають?»
