Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Перебуваючи на одній із позицій наших військових, я побачив… дитячу іграшку. Вона лежить на посту і передається при зміні чатових. Звичайний саморобний дитячий кинджал, вирізаний з дерева, який став своєрідним оберегом на цій позиції.
Історія цього артефакту досить цікава. Місцеві хлопчики Андрій та Валентин після звільнення їхнього села організували свій блокпост. У них там все досить серйозно і «по-дорослому». Озброєння, спорядження, засоби зв’язку і таке інше.
Детальніше про них можна подивитися в сюжеті наших колег.
Звісно, що коли поруч із селом, де мешкають хлопці, облаштувалися наші військові, то малеча днями почала пропадати саме там. До наших солдатів вони почали приходити спочатку просто з дитячої цікавості, а потім знайшли серед них друзів. Військові одного з підрозділів Держспецтрансслужби допомогли хлопцям усунути «певні недоліки», а саме – подарували шеврони та емблеми, які малеча з гордістю носить на імпровізованому однострої.
Натомість хлопці вирішили не залишатися в боргу. Тому одному з солдатів, з яким зав’язалася найміцніша дружба, було вирішено подарувати «іменну зброю». Так у наших військових з’явився дерев’яний кинджал, на якому написано: «Солдату Марову Максиму», «Ви найкращі, дякуємо за все!»
Ось так, поки світові лідери вагаються і вирішують, яку зброю надати Україні, на окремих позиціях наші діти налагодили свій дитячий «ленд-ліз».
