Що ми вкладаємо в слова «державність», «держава», «державотворення»? Спробуймо розібратися. Початок державотворення Початок українському державотворенню поклали утворення, які сучасна наука трактує як протодержави. Це були…
Лише три дні тому ми відзначили День захисту дітей. Вперше це відбувалось в умовах широкомасштабної військової агресії, розв’язаної путінською росією проти України, і дорослі, як могли, намагалися створити бодай якусь атмосферу свята для маленьких українців. У містах і селищах були організовані концерти, театралізовані вистави, конкурси. Ну і, як зазвичай, нашу малечу пригощали солодощами.
А вже сьогодні, 4 червня, у нашого майбутнього знов подія. І це, на жаль, не свято… Сьогодні – День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Він був установлений Постановою Верховної Ради України від 1 червня 2021 року із врахуванням того, що з 2014 року на території Донецької, Луганської та інших областей внаслідок збройної агресії та інших дій держави-агресора проти України загинуло щонайменше 260 дітей.
Чого саме 4 червня? Історія заснування цього сумного дня повертає нас у 19 серпня 1982 року. Саме тоді, під час засідання Генеральної Асамблеї ООН, членами цієї міжнародної організації було ухвалене рішення про заснування Міжнародного дня безневинних дітей – жертв агресії із щорічним відзначенням 4 червня.
Мета такого рішення членів ООН зрозуміла – привернути увагу світової спільноти на те, що під час війни, локальних збройних конфліктів гинуть не лише солдати, доросле мирне населення, а й діти. І гинуть та страждають вони саме через дорослих, які не здатні знайти раціонального компромісу щодо вирішення мирним шляхом тієї чи іншої проблеми. А в деяких країнах через «забаганки» дорослих діти навіть вимушені зі зброєю в руках відстоювати до кінця не зрозумілі їм ідеї.
Іншими словами, поява цього дня підтверджує зобов’язання ООН забезпечити захист прав дітей. А робота в цьому напрямку регулюється відповідною Конвенцією про права дитини, де основним є той факт, що всі держави-учасниці ООН визнають, що кожна дитина має невід’ємне право на життя та максимально забезпечують її виживання та здоровий розвиток.
На щастя, впродовж майже 23-х років свого існування як незалежної держави Україна розвивалась та рухалась вперед мирним шляхом. Відтак питання захисту дітей, жертв збройної агресії, не було для нас настільки болючим і актуальним. Але все змінилося у 2014 році, коли росія спочатку анексувала Крим, а потім розпочала бойові дії на Донбасі.
Статистика плачевна: як вже згадувалося, за майже вісім років війни на сході нашої країни загинуло близько 260 дітей. Понад мільйон хлопчиків і дівчаток були позбавлені можливості ходити в школу та жити у власній оселі. Десятки тисяч стали біженцями, сотні – зазнали травм і поранень.
Право на життя опинилося в Україні під великою загрозою. Такий стан справ і змусив вітчизняних парламентаріїв привернути увагу до дитячої проблематики та торік встановити День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
З 24 лютого актуальність цього пам’ятного дня лише збільшилась та зачіпає інтереси молодого покоління українців не лише Донеччини та Луганщини, а й всієї України. росія вторглася широкомасштабно із застосуванням крилатих ракет, авіації, кораблів, бойової техніки та систем залпового вогню. Наші діти дуже швидко подорослішали: навчилися виживати в бомбосховищах, відрізняти звук ракети від літака, засинати «під мелодію градів», а прокидатися від свисту куль.
Як повідомили в Офісі генпрокурора, з 24 лютого цього року в Україні загинуло понад 260 дітей, а ще більше як 460 дістали поранення різного ступеня тяжкості. Також через постійні бомбардування та обстріли російськими окупантами пошкоджено близько 1940 закладів освіти, а понад 180 з них зруйновано повністю.
Ви тільки вдумайтеся в ці цифри. Вони жахають. Це не просто суха статистика. Це людські, й що найгірше за все − дитячі долі й життя… Але й вони ще не остаточні.
Гнів, лють та ненависть до окупантів викликають такі трагічні цифри. За що?.. Чому понад місяць тому перестало битися серце тримісячної Кірочки з Одеси, яка внаслідок ракетного удару в житловий будинок загинула у своїй квартирі разом із мамою й бабусею. Чому ми більше не побачимо усмішки на обличчях й не почуємо сміх ще декілька сотень дітей, які від куль, ракет, уламків мін і снарядів загинули в Україні з 2014 року?..
Нині українська влада на всіх рівнях буквально б’є у набат, привертаючи увагу світової спільноти до таких жахливих подій. Цілодобово, крок за кроком правоохоронні органи, ювенальні прокурори фіксують факти скоєння воєнних злочинів проти дітей та збирають доказову базу з метою подальшого притягнення до кримінальної відповідальності російських військових.
Як і належить, сьогодні, 4 червня, на державному та місцевому рівнях мають бути проведені заходи щодо вшанування пам’яті дітей, які за вісім років війни загинули від збройної агресії росії проти України. Ну а військовим залишається одне й головне − мститися за загиблих хлопчиків і дівчаток. Мститися за кожне понівечене тіло, розірвану вщент материнську душу та боротися за живих – за мирне майбутнє своїх дітей, свій дім, свою країну до повної перемоги над агресором! Лише цього нині бажають захисникам і захисницям України їхні сини та доньки. Лише цим живуть нині всі українці!
