Це не просто зміна програм, а докорінна ментальна перебудова, що вимагає впровадження освітніх інновацій. Надання Україні високотехнологічної західної техніки, як-от…
АрміяInform уже писала, що російські нацисти вбивають журналістів, щоб приховати власні воєнні злочини в Україні. У такий спосіб, за логікою окупантів, вони заважають об’єктивному висвітленню подій широкомасштабної російсько-української війни.
Днями очільник Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Сергій Гайдай на своєму Telegram-каналі повідомив: «…евакуаційний транспорт їхав забирати 10 людей з області та потрапив під ворожий обстріл. Осколки снарядів пробили броню машини, смертельне поранення в шию дістав акредитований французький журналіст, який робив матеріал про евакуацію…»
32-річний Фредерік Леклерк-Імхофф працював на цілодобовому каналі новин і пригод BFM TV. Інформацію про його убивство західним ЗМІ підтвердив речник МЗС України Олег Ніколенко. «Ми рішуче засуджуємо це вбивство. Список російських злочинів проти працівників ЗМІ в Україні продовжує зростати», — написав він.
У своєму Twitter президент Франції Емманюель Макрон висловив співчуття родині та колегам журналіста й підтвердив беззастережну підтримку Франції тим, «хто виконує складну місію інформування на театрах воєнних дій».
За інформацією голови Національної спілки журналістів України (НСЖУ) Сергія Томіленка, Фредерік Леклерк-Імхофф став тридцять другим медійником, що загинув після 24 лютого. На своїй сторінці у Facebook він написав: «Загалом на сьогодні, за даними НСЖУ, загинуло 32 — ТРИДЦЯТЬ ДВА — медійники (журналісти під час виконання, цивільні жертви й військовослужбовці). Причина смертей наших колег одна. Війна…»
Серед цих медійників журналіст інформаційного тижневика «Навколо тебе» Ділєрбек Шакіров, литовський режисер та документаліст Мантас Кведаравічюс, журналістка дослідницького проєкту The Insider Оксана Бауліна, оператор телеканалу Live Євгеній Сакун, український військовий журналіст Віктор Дудар, американський репортер і документаліст Брент Рено, оператор телеканалу Fox News, ірландець П’єр Закжевскі та українська журналістка Олександра Кувшинова…
Ексречник місії ОБСЄ на Донбасі, провідний аналітик The Atlantic Council та коментатор CNN Майкл Боцюрків вважає, що в Україні журналісти є умисними мішенями для росіян. Те, що убивають журналістів, на одязі та касках яких є написи «преса», свідчить, що російські збройні сили ведуть тотальну війну з новинами та інформацією.
Права та обов’язки журналістів у зоні збройного конфлікту регламентуються міжнародним гуманітарним правом (МГП) (або міжнародним правом збройних конфліктів), більшість норм якого визнані усіма державами світу. Ключовими документами є Гаазькі конвенції і Декларації 1899 і 1907 років (так зване Гаазьке право), Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 року і Додаткові протоколи до них 1977 року (Женевське право), резолюції Генеральної Асамблеї ООН. У широкому розумінні Гаазьке право застосовується до правил і звичаїв ведення війни і встановлює обмеження на застосування зброї.
Право Женеви містить норми про захист тих, хто перебуває в зоні конфлікту, але не бере у ньому участі — цивільне населення, поранені, військовополонені тощо. Права журналістів у зоні збройного конфлікту безпосередньо закріплені у Конвенції про закони і звичаї сухопутної війни (1907 р.), Конвенції про поводження з військовополоненими (1949 р.) і у І Додатковому протоколі до Женевських конвенцій щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів.
Розрізняють три категорії журналістів, які можуть працювати в зоні збройного конфлікту, та які перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права:
- військові кореспонденти
- журналісти, відряджені до військової частини
- журналісти, які перебувають у небезпечних професійних відрядженнях до зон збройного конфлікту.
Останні користуються протекцією згідно з Конвенцією про захист цивільного населення під час війни за умови, що вони не чинять дій, несумісних зі статусом цивільних осіб, а саме: не беруть участь у бойових діях, не застосовують зброю, не займаються розвідувальною діяльністю. (Українське право).
Уже нікого не дивує, що російська федерація зухвало ігнорує норми міжнародного права. Журналістів навмисно вбивають, викрадають, піддають тортурам, а місцеві ЗМІ — закривають. Зараз рф намагається зробити все, щоб заглушити голос правди й свободу слова в медійному просторі тимчасово окупованих південних і східних регіонів України. Маючи гарний досвід інформаційної ізоляції й зомбування своїх громадян НЛП Скабєєвої, Кисильова, Соловйова і подібним пропагандистам, російський режим бажає вчинити такий вплив і на свідомість наших людей, що опинилися під його владою.
Центр протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони України (РНБО) заявив, що інформаційна кампанія, котра нині там розпочалася, також «спрямована на зниження рівня спротиву місцевого населення російській окупації».
Російські фейкомети вже переконують їх, що «незабаром відбудеться новий наступ на Київ», «опалення подорожчає втричі», «80 % жителів Херсонської області хочуть отримати російський паспорт». (Детектор медіа).
Видання «Детектор медіа» також повідомляло, що росія поширює на захоплені населені пункти Херсонської області мовлення своїх телеканалів «Перший кримський» та «Крим 24», через які розповсюджують фейки про війну в Україні. Як зазначається на сайті «Крим 24», команда каналу також запустила окремий так званий «інформаційний» проєкт «Херсон 24» із «новинами» захоплених населених пунктів, за допомогою якого поширює дезінформацію та російську пропаганду… Випуски проєкту виходять в ефір кожні дві години, мовлення також планують вести на супутнику. (Радіо Свобода).
«Через три місяці після того, як Росія розпочала свою загарбницьку війну проти України, чітко вимальовується модель її тотальної війни з інформацією», — сказав генеральний секретар Міжнародної недержавної організації «Репортери без кордонів» Крістоф Делуар.
«Це війна, в якій під прицілом сама інформація, бомбардується телерадіотехніка, а журналісти не лише як постачальники новин, їх викрадають, катують, погрожують і навіть страчують. Росія демонструє рішучість контролювати інформацію та замовчувати тих, хто суперечить офіційній пропаганді, вдаючись до насильства, характерного для військових злочинів».
RSF подала з цього приводу вже п’ять скарг з приводу злочинів проти журналістів до головного прокурора Міжнародного кримінального суду та до Генерального прокурора України.
Російським воєнним злочинцям слід нагадати, що стаття 438 «Порушення законів та звичаїв війни» Кримінального кодексу України передбачає покарання позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років. А в разі, якщо ті ж діяння, поєднані з умисним вбивством, — ув’язненням від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
