Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
31 травня 2022 року Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського в Києві відновив свої культурно-освітні заходи, що були перервані 24 лютого. Відбулася велелюдна презентація одразу трьох видавничих проєктів науковців музею, які цьогоріч є особливими, бо в них по-різному віддзеркалилися трагічні та героїчні події, які переживає нині вся Україна.
На початку року світ побачили третя і четверта книги видання Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського «Михайло Грушевський: Студії та джерела». «Студії» вмістили ґрунтовні розвідки, які відкривають нові сторінки життєпису вченого.
22 лютого видавничий дім «Антиквар» отримав із друкарні спецвипуск однойменного журналу з тематичним заголовком «“Текст, контекст і підтекст”: карикатури і шаржі сатиричних журналів доби Української Центральної Ради». Цей проєкт став підсумком своєрідного наукового хобі завідувачки музею Михайла Грушевського Світлани Панькової. Вона вперше спробувала поглянути на знакові події і ключові постаті Української революції через унікальні джерела, які майже століття залишалися на маргінесі історичних студій — твори художників-карикатуристів та сатиричну публіцистику часописів доби визвольних змагань «Ґедз», «Будяк» та «Реп’яхи». Редакційна політика цих часописів залишалася послідовною і принциповою: не дати українському істеблішменту і суспільству тримати себе в міцних обіймах «старшого» брата. Автори закликали творити нову Україну, зректися старих постулатів, насамперед будь-яких спроб порозуміння з росією. До болю сучасно, як, власне, і карикатури, зібрані пані Світланою. Проте потішити дослідників історії Української революції 1917‒1921 рр. та передплатників журналу вдалося лише після 11 квітня, коли після вимушеної перерви, спричиненої спробою окупантів захопити Київ, запрацювало державне підприємство «Преса», що займається доставленням друкованих видань до передплатників.
Ще одне видання — «Щоденник Михайла Грушевського 1902‒1914 рр.» повинно було надійти з друкарні до 1 березня. Це унікальне мемуарне джерело репрезентує всі виявлені на сьогодні нотатки львівського професора початку ХХ ст., продовживши тим самим серію опублікованих раніше записів гімназичних та студентських років. Робота над ним тривала понад 30 років!
Задуми музейників презентувати важливий науковий доробок порушив страшний ранок 24 лютого. Завершення друку «Щоденника», призупинене на стадії оправлення у вишукану палітурку, було під реальною загрозою. Якби не встояв під натиском окупантів Чернігів, наступною фортецею незламного духу став би Ніжин…
Завершилася робота вже після звільнення від рашистів Чернігівської області. Перші примірники накладу надійшли з друкарні в Ніжині на початку травня.
Захід зібрав майже всіх грушевськознавців столиці, адже для української наукової спільноти ця подія справді непересічна. Були відсутні лише ті вчені, що захищають Україну в лавах ЗСУ. А такі є навіть серед співробітників цього невеликого музею. Обговорювали передусім разючі аналогії між подіями 1917–1921 років і нашим сьогоденням. Як зазначив доктор історичних наук Ігор Гирич: «Нинішня війна для багатьох розкрила очі на низку проблем, які раніше неможливо було до кінця пояснити. Нині українці краще розуміють Грушевського та ті цінності, за які боролася молода українська держава на початку ХХ століття». Саме тому і щоденники Михайла Грушевського, і карикатури, що зображують антиросійську боротьбу такі важливі сьогодні: вони демонструють як тяглість визвольної боротьби, так і типажі окупантів зі сходу, які не змінилися і за сто років.
