У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
У перехопленій розмові росіянин розповідає дружині, що після наступу, війська окупантів наштовхнулись на потужну оборону ЗСУ: «Там далі «зеленка», така сама як у нас, поля-ліси. Як вони там пиз… (на горіхи) отримали. Їм в місті простіше було. Там артилерія не так працює. А тут артилерія х… (довбає). Тут носа не витягнеш на передовій. І все. Вони як пиз… (прочуханки) отримали там, взагалі наш напрямок зараз ж… (армагеддон)».
Далі рашист згадує, що йому пообіцяли дати орден. Втім, на його думку, це для нього більше і не має значення: «Найголовніше додому повернутися і щоб пацани теж цілі залишились. Бо хто зі мною поїхав, перша партія 7 людей залишилося з 60. У нас кожного дня поранені. Кожного дня вбиті. Кожного дня когось затрьохсотило. Людей пачками звідси везуть. В атаку йти це просто п… (страшно). Вони окопані сидять. У них там амбразури, у них бетоном все залито. У них окопи. Вони нас просто сидять і чекають. Вони нас просто розстрілюють».
Окупант констатує, що ставляться до них як до скотини: «Я в піхоті служу. Ми просто витратний матеріал. Тут всім по… (байдуже). Поранені лежать тижнями, яких треба терміново евакуювати».
Джерело: Головне управління розвідки МОУ
