Нове середовище, незнайомий розпорядок, десятки запитань про службу, документи, здоров’я, фінанси чи родину — усе це може створювати додаткову напругу…
Широкомасштабне вторгнення рф в Україну внесло свої корективи і в освітню діяльність вищих військових навчальних закладів. Проте дещо залишилося незмінним, як-от навчання за кордоном майбутніх офіцерів. Не винятком є й Інститут ВМС НУ «ОМА». Традиційно найкращі курсанти флотського вишу цього року поїдуть до Італії, аби протягом трьох років підвищувати свою професійну майстерність.
Серед них — Олександра, курсантка 2 курсу, яка опановує спеціальність «Корабельне озброєння та засоби навігації».
Дівчина з дитинства марила морем і десятки разів перечитувала свою улюблену книгу «Пурпурові вітрила» Олександра Гріна. Проте чекати на свого Грея, як Ассоль, вона не планувала — хотіла бути за штурвалом корабля. Тому своїм вибором майбутньої професії здивувала і рідних, і друзів, адже серед них не було військових.
— У мене в родині військових немає. Тож спочатку були переживання, чи впораюся, але з перших днів навчання зрозуміла: я у своїй стихії. З головою поринула здобувати нові знання, без яких майбутньому штурману — нікуди. Весь вільний час проводила за книгами та опановувала знання на практиці, — пригадує Олександра.
Дівчина говорить: ще до широкомасштабної війни вона розуміла, що треба добре навчатися, аби бути гідним офіцером своєї країни, а тепер це бажання збільшилося у сто разів.
— Я завжди захоплювалася вчинком курсантів-нахімовців, які у березні 2014-го відмовилися присягати Росії і під час заміни прапорів з українських на російські заспівали гімн України. Вони переїхали до Одеси, щоб продовжити навчання, а згодом боронити наші морські кордони. Це був для мене приклад справжньої мужності й любові до своєї Батьківщини. Служити поруч з такими людьми — моя мрія, — розповідає Олександра.
В Інституті ВМС італійську та французьку мови вивчають за бажанням факультативно, а наприкінці року результати екзаменаційних тестів визначають найсильніших курсантів, які і продовжать навчання за спеціальністю в Італії. Тож оскільки Олександра добре володіє іноземною мовою, їй пощастило потрапити на навчання за кордон.
До слова, не лише іноземні мови з легкістю даються Олександрі. Так, торік вона взяла участь у міжнародному конкурсі української мови імені Петра Яцика, де здобула заслужене друге місце.
Під час навчання в сонячній Італії Саша планує невтомно навчатися, щоб набути якомога більше досвіду.
— Я знаю, що буде чимало предметів, пов’язаних з морською тематикою. Це навігація, орієнтування в морі, такелажна справа, тренування корабельних бойових розрахунків, основи штурманської підготовки. Проте це мене аж ніяк не лякає, а навпаки, адже кожна база має бути закріплена хорошою морською практикою. Це дозволить отримати максимум знань, щоб згодом нести службу на одному з бойових кораблів і гідно представляти ВМС ЗС України, — ділиться планами Олександра.
А ще майбутній штурман впевнена у тому, що Україна обов’язково переможе.
— Війна торкнулася кожного українця. Коли під час виконання бойового завдання у морі загинув мій друг, я була у відчаї. Але змогла взяти себе в руки, бо зараз не має часу на сльози. Кожен повинен робити те, що може. Лише так ми подолаємо рашистську чуму. Впевнена, що вже зовсім скоро я за штурвалом прокладатиму курс до українського Криму, — підсумувала Олександра.
Фото: Телерадіостудії МО України «Бриз»
