Вона опублікувала його і написала лише одне слово: «вдома». За цим словом — три роки, десять місяців і один день чекання. Понад два роки…
З початком загальної мобілізації, оголошеної внаслідок широкомасштабного вторгнення росії в Україну, до війська повертається все більше висококваліфікованих фахівців, які набували бойового досвіду та професійних навичок, формувалися, як сучасні українські воїни, у боях з окупантами ще з 2014 року.
Серед них і офіцер-розвідник Андрій Підлісний. Свій перший контракт зі Збройними Силами України 20-річний студент Андрій підписав того ж насиченого подіями 14-го. Долучитися до лав захисників його спонукали як події Революції Гідності, так і злочинні дії росії – окупація Криму, початок війни на Донбасі. Та найважливіше – це його активна громадянська позиція та відчуття співвідповідальності за долю свого народу.
Службу юнак розпочав на посаді снайпера-розвідника, за кілька місяців підготовки розпочалась його перша ротація в район проведення Антитерористичної операції. Там, поблизу Маріуполя, уперше долучився до виконання бойових завдань.
Упродовж усього періоду служби Андрій активно працював над вдосконаленням власних професійних навичок та набував бойового досвіду – як особистого, так і переданого більш досвідченими вітчизняними та закордонними інструкторами. Здобувши за кілька років вищу освіту й отримавши перше офіцерське звання, серед основних пріоритетів для себе визначив якісну підготовку підпорядкованого особового складу та згуртування колективу, нешаблонний підхід до виконання поставлених спеціальних завдань, чітке планування і взаємодія для максимальної ефективності та збереження життя своїх воїнів.
Водночас Підлісний, відчуваючи гостру потребу в розширенні власних знань та навичок, за власної ініціативи за допомогою волонтерів опановував нові методи ведення аеророзвідки, 3D-моделювання місцевості тощо.
Загалом за час служби Андрій пройшов посади від рядового снайпера до тимчасового виконувача обов’язків заступника командира батальйону. Проте на певному етапі він вирішив поставити військову кар’єру на паузу та спробувати себе у цивільному житті. Тоді ж й визначив для себе, що на службу повернеться лише у двох випадках – або коли буде ухвалено рішення про наступ Збройних Сил України і потрібна буде його допомога, або якщо росія почне широкомасштабне вторгнення в Україну.
У лютому цього року один з його прогнозів збувся, тож Андрій знав, що робити. Сьогодні він у складі одного з підрозділів виконує завдання з розвідки на півдні України.
– Зазвичай це як відбувається – є якась умовна «сіра зона», чи населений пункт, який потрібно зайняти, відбити, перевірити що, там. Після того, як він під нашим контролем, проводиться додаткова повітряна розвідка переднього краю – де знаходиться противник, в якому він стані, характер його дій, яка техніка і скільки її, – розповідає Андрій Підлісний.
Після отримання інформації фахівці проводять обробку здобутих відомостей, які переводяться в розвідувальні дані. На їхній основі ухвалюється рішення, які об’єкти ми будемо вражати.
– Тоді приїжджають гарні хлопці на різних артилерійських установках, ми їх корегуємо, вони знищують ворога, ми знімаємо гарне відео і їдемо пити каву, – просто і з усмішкою описує повсякденну бойову роботу Андрій.
За його враженнями, зараз суттєво змінилися масштаби ведення бойових дій. Водночас для наших військ немає жодних обмежень на застосування тієї чи іншої зброї, артилерії різних калібрів. Це дозволяє діяти більш ефективно. Проте, й з ворожого боку летить усе важке, що вони можуть застосувати по нас.
– Я довго не міг усвідомити, як це у 21 столітті один чувак у країні з культом перемоги над нацизмом та вшанування ветеранів розпочинає війну із сусідньою країною. Щоби що – захопити якомога більше територій? В сучасному світі це не працює, – ділиться власними роздумами Андрій Підлісний. –Переконаний, що в українців абсолютно немає якихось загарбницьких амбіцій, нам достатньо, щоб Україна жила мирно у межах усіх своїх територій. Тому перемога буде за нами та усім сучасним цивілізованим світом!
Фото: Дмитра Завтонова
