Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
За час із 26 травня 2014 року і тим паче з 24 лютого цього року й до сьогодні було безліч можливостей у тих, хто справді має для цього силу, щоб поставити крапку і сказати: тепер Росія справді відчує повну ціну за те, що вона робить проти України, проти європейської єдності і проти свободи як такої.
Теперішній наступ окупантів на Донбасі може зробити цей регіон безлюдним. Попасну, Бахмут, Лиман, Лисичанськ, Сєвєродонецьк вони хочуть перетворити просто на згарище. Як Волноваху, як Маріуполь. У містах і громадах ближче до кордону Росії, в Донецьку, в Луганську вони збирають усіх, кого можуть, щоб заповнити місце убитих і поранених в окупаційному контингенті. Усе це, включно з депортацією наших людей і масовими вбивствами цивільних, – очевидна політика геноциду, яку здійснює Росія.
Сьогодні знову окупантами був обстріляний Харків. На цей час у переліку загиблих – дев’ять людей. 19 поранених. Усі мирні мешканці. Вбиті дитина (п’ять місяців) і батько. Мати в тяжкому стані. Серед поранених у Харкові також дівчинка дев’яти років.
Знову ракетні удари – Сумщина, знову-таки Донбас. Знову значна активізація артилерії окупантів у Запорізькій області. Знову їхні намагання вгризатися в землю на півдні країни.
Тиск на Росію – це буквально питання збереження життів. І кожен день зволікання, слабкості, різних суперечок чи пропозицій «умиротворити» агресора за рахунок жертви – це нові вбиті українці. І це нові загрози для всіх на нашому континенті.
Звернувся сьогодні до парламенту й народу Латвії. Подякував за допомогу, яку Україна отримала, зокрема оборонну. І за ту допомогу, яку латвійська держава й латвійський народ надають зараз. Якби у всіх у світі була така ж рішучість у захисті нашої спільної свободи, як у Латвії та інших партнерів, які не вагаються, то просто не було б усього того зла, яке російська держава наробила Україні, Європі та світу.
Говорив сьогодні з Прем’єр-міністром Нідерландів Марком Рютте. Поінформував про ситуацію на полі бою, про посилення активності окупантів. Обговорили, як можна адекватно посилити спроможність України оборонятися й відбивати ці атаки.
Я вдячний усім, хто тримає оборону. Хто допомагає армії і всім нашим захисникам і захисницям.
І наостанок. Зазвичай цими днями у травні ми відзначаємо останній дзвоник у школах і вітаємо хлопців і дівчат із початком нового етапу в житті. Відверто кажучи, світлішого етапу, ніж дитинство. Бо нарешті в житті з’являються можливості. Дорослі можливості. Але при цьому дитинство ще остаточно не закінчується.
Цьогоріч в Україні немає цієї нашої традиційної шкільної святковості. І це зрозуміло. Такий час. Така ситуація. Та й не в усіх школах України навчання в цьому році завершується саме в травні. Та й не всі випускники зараз на території нашої держави.
Але що незмінно – яким би не був час і якою б не була ситуація – треба не втрачати свої можливості. Треба боротися. Треба розвиватися. Треба захищати свою свободу й уміти користуватися цією свободою.
А отже, треба бути освіченими і сміливими. Не втрачати жодного дня у житті. Знати, для чого проживаєш день. І обов’язково вірити в Україну. Бо тільки тут для українців і українок найбільше шансів для успіху. А особливо – після нашої перемоги. Яку ми обов’язково здобудемо. І обов’язково приберемо словосполучення «тимчасово окуповані» щодо нашої землі, яка стане назавжди звільненою. Як би не було складно.
Вічна слава всім, хто став на захист України!
Вічна памʼять кожному й кожній, чиї життя забрали окупанти.
Слава Україні!», – зазначив Володимир Зеленський.
Джерело: Офіс Президента України.
