Якщо раніше росіяни покірно терпіли всі негаразди, пов’язані з розв’язаною ними ж війною проти України, та будь-які знущання з боку…
Народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, диригент Національного президентського оркестру та головний диригент Київської опери Василь Василенко і очолювана ним «збірна» музикантів, хористів та солістів з різних музичних колективів країни, а також Молдови та Румунії, з 25 січня по 8 травня взяли участь у гастрольному турі містами Великої Британії.
Довідково. Василь Василенко у 1986 році закінчив Львівську консерваторію. Працював диригентом Харківського та Донецького оперних театрів. У 2001 −2003 роках — генеральний директор і художній керівник Одеського державного академічного театру опери та балету. З 2003 до 2014 року — музичний керівник та головний диригент Донецького національного академічного театру опери та балету імені Анатолія Солов’яненка. З 2015 року — диригент Національного президентського оркестру.
— Ще з часів роботи в Одеському театрі опери та балету в мене зав’язався прекрасний контакт з імпресаріо з Великої Британії Еллен Кент, — зазначив в розмові з кореспондентом АрміяInform Василь Якович. — Уже тоді я підписав перший контракт з компанією Opera and Ballet International і у 2002 році ми вперше презентували в 52 містах Туманного Альбіону українську оперу. Ми мали гарну пресу в Британії і схвальні відгуки оперних зірок. Потім я переїхав з Одеси до Донецька. Пройшло вже 20 років, а ми продовжуємо співпрацювати з компанією Еллен Кент.
Ця співпраця на короткий час перервалась, коли Василенко внаслідок окупації Донецька російсько-терористичними військами був змушений покинути роботу в обласному національному академічному театрі опери та балету і шукати роботу в столиці. Не дуже щастило, але у 2015 році на запрошення художнього керівника та головного диригента Національного президентського оркестру Анатолія Молотая став працювати диригентом у військовому творчому колективі. Знову поновились гастролі у Великій Британії. Хоча через пандемію у 2020 −2021 роках теж була перерва.
— Цьогорічний тур нашої мистецької команди, до якої увійшли 80 артистів, розпочався 27 січня оперою «Тоска», — продовжує Василенко. — За традицією українських артистів дуже тепло приймали, зали в усіх містах були заповнені. А 24 лютого вранці мене розбудив телефонний дзвінок дружини з Києва: «Василю, у нас біда: росіяни бомблять міста». Атмосфера в колективі хоча й була напруженою, але всі поводилися стримано. До складу нашого творчого «десанту» входило чимало артистів із Харкова, Сєвєродонецька, Дніпра, Львова, Одеси. Будинок одного нашого колеги з Попасної розбомбили в перші ж дні масштабного вторгнення.
За словами Василя Яковича, тимчасове пригнічення людей від жахливих новин з Батьківщини змінилося на рішучість музикантів доносити та об’єднувати англійських глядачів державними символами України. Було вирішено кожен спектакль завершувати виконанням Державного Гімну. Прапора артисти з собою не взяли, тому одна з жінок в крамниці купила по півтора метра синьої та жовтої матерії і зшила їх.
— 27 лютого, після вистави Джакомо Пуччіні «Мадам Батерфляй», ми виконали Гімн України, — розповідає Василенко. — Над сценою на невеличкому табло англійською мовою йшов рухомий рядок слів і зал відреагував миттєво — глядачі співали разом із нами.
«Чіо Чіо Сан притиснула до грудей смужок синьо-жовтої тканини, який потім разом із Пінкертоном вони розгорнули, щоб відкрити український прапор. І оркестр, і хор запустили глибоко зворушливе виконання Гімну України. А ми, глядачі, як один. піднялися на ноги, аплодуючи та аплодуючи. Це була найпотужніша овація, яку я коли-небудь відчував. Але, попри гучність наших оплесків і вітань, ми не змогли заглушити силу емоційних голосів українських артистів», — так описував те, що відбувалося в глядацькій залі, британський журналіст Андре Кей.
На табло, поряд зі словами українського Гімну, висвічувався ще й кюар код, за яким англійські глядачі могли перераховувати кошти на рахунок Збройних Сил України
— Крім нашого прапора, який розгортали артисти і який наповнювався автографами і словами вдячності небайдужих британців, українські прапори з’являлися в глядацьких залах, — зауважує Василь Якович. — А на табло, поряд зі словами українського Гімну, висвічувався ще й кюар код, за яким англійські глядачі могли перераховувати кошти на рахунок Збройних Сил України. Піднятих телефонів над головами було чимало. Музиканти, хор і солісти працювали під час гастрольного туру у важких обставинах, спостерігаючи, як горить їхня рідна країна, а в деяких випадках і їхні власні домівки. А будь-яку перерву використовували, аби зателефонувати до рідних.
Загалом українські артисти виступили в 60 містах Англії, Ірландії, Уельсу та Шотландії. На виставі «Мадам Батерфляй» у Дубліні побували Надзвичайний і Повноважний Посол України в Ірландії Лариса Герасько, представники дипломатичного корпусу США, Грузії, Польщі та Литви.
— Це дуже добре, що в нашому Національному президентському оркестрі є люди, які сприяють пропаганді майстерності українських митців за кордоном, особливо у такий важкий для країни час, — прокоментував мистецьку місію Василя Василенка директор Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України Назім Агаєв. — Цей гастрольний тур став не лише виявом солідарності з британським народом, а й вдячності йому за допомогу й підтримку України у війні з російським окупантом.
