ТЕМИ
#ТЕРОБОРОНА #СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

Точність науки чи осяяння? Нашу війну з рф описано ще 1995 року

Прочитаєте за: 8 хв. 20 Травня 2022, 10:19 19

Одного разу в Америці, а саме — на початку 90-х років минулого століття, вирішили дослідити ймовірний перебіг війни між Україною і росією. Цю справу доручили відомому вченому, міжнародно визнаному експерту в галузі безпеки Баррі Р. Поузену (Barry R. Posen). У 1995 році він надав коротеньку, у 50 сторінок, роботу до публікації у книзі «Safeguarding Ukraine Security: Dilemmasand Options». Її було надруковано у серії спеціалізованих видань Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIA).

Наступного року роботу Б. Р. Поузена внесли до курсу лекцій з держуправління, організованого урядом США для українських топчиновників. Протягом наступних кількох років його текст під назвою «Концепція оборони для України» розміщався в одному з підручників курсу, присвяченому питанням безпеки.

Майже через 20 років після того, як ця публікація побачила світ, росія розпочала війну з Україною за сценарієм, ніби списаним із Б. Р. Поузена. Не знаю, як це пояснити — містикою чи науковим генієм ученого, але тотожність процесів зародження, передумов та перебігу війни просто приголомшлива.

Проте, як сказав іще один відомий американець — Дуайт Д. Ейзенхауер: плани — ніщо, планування — все. Не всі елементи пазла, створеного Б. Р. Поузеном в 1995 році, збіглися у 2022-му, але на це є об’єктивні історичні причини.

Відразу зазначу: жодної моралі з факту існування цього прогнозу не буде. Далі по тексту — лише цитати і ключові тези з роботи Б. Р. Поузена від 1995 року.

Теза 1. Чому ворог України — росія?

Б. Р. Поузен у цій роботі зазначив, що Україна вбачає загрози для своєї безпеки й з інших напрямків. Власне, практично всі сусідні держави розглядаються як свого роду претенденти принаймні на незначну частину її територій. Але жодна із сусідніх країн не має імперських амбіцій, які на той час, тобто 1995 рік, росія уже почала активно відроджувати. А де імперія, там і загарбницькі війни.

«Найсерйозніша загроза для безпеки України — це агресія з боку росії, її наймогутнішого сусіда. Існує немало свідчень тому, що багато росіян розглядають незалежну Україну як штучне й тимчасове державне утворення».

Теза 2. Плани агресії рф щодо України: що хочуть відібрати?

У разі війни з Україною рф обиратиме із 3 варіантів стратегічних цілей.

Перший: найбільш обмежене завдання — окупація Криму.

Другий: більш амбіційний план — завоювання регіонів, розташованих вздовж кордону: Харків, Донецьк, Луганськ (обидва варіанти можна об’єднати назвою «стратегія обмежених цілей»).

Третій: ймовірний план — завоювання Харківської, Луганської, Донецької, Одеської областей, Криму, створення наземного сполучання з Одесою з окупацією Херсонської, Миколаївської областей (тобто йдеться про 8 областей, які становлять 35–40 % суходолу України). Ця стратегія може перерости в план захоплення всієї України.

«Якби Росія прагнула встановити контроль над Кримом, найімовірніше вона би спробувала використати для цього підрозділи військово-морських сил, які перебувають там, за підтримки повітряного і морського десанту». «Для захоплення трьох прикордонних областей росія була б змушена провести масштабну наземну операцію, залучивши до неї не менше ніж два десятки дивізій».

Теза 3. Дипломатично-ядерні чинники

Слід зауважити, що «Концепцію оборони для України» Б. Р. Поузен розробляв у час, коли Україна офіційно приєдналася (17 липня 1992 р.) до Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ) та Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) (16 листопада 1994 р.). В цей же період йшли до завершення переговори про відмову України від ядерного статусу. Відповідно, ці процеси також було взято автором до уваги.

Він вважав, що відмова України від значного арсеналу ядерної зброї дає їй дієві важелі для дипломатичного впливу. Тому більшість країн, насамперед США, будуть зацікавлені в тому, щоб «Україну не було піддано силовому примусу чи військовому завоюванню із застосуванням ядерної або звичайної зброї». Якщо ж Україна втратить незалежність через військову слабкість, то інші держави отримають «повчальний урок», застерігав Б. Р. Поузен, адже знищення її незалежності може призвести до краху ДНЯЗ і різкого зростання кількості країн, які прагнутимуть отримати ядерну зброю.

Автор також вважав «слабкими» гарантії безпеки, надані США та рф з метою переконати Україну відмовитися від ядерної зброї.

«На жаль, цей документ (Будапештський меморандум. — Авт.) мало що значить».

Оцінюючи гарантії надані США і рф в рамках ядерного роззброєння України, він звернув увагу на їхнє зобов’язання організувати вжиття заходів з боку РБ ООН з надання нам допомоги в разі воєнної загрози. Наступний його висновок: якби росія напала на Україну або стала погрожувати агресією, тоді РБ ООН «були б блоковані російським вето».

Теза 4. Ресурси росії

Станом на 1994 рік економічні й демографічні показники рф і України становили співвідношення приблизно 3:1, а з озброєння 5:1. Як і передбачав Б. Р. Поузен, в майбутньому вони не сильно і змінилися. Отже, базуючись на такому співвідношенні, він спрогнозував обсяги воєнних ресурсів, які рф кине на загарбання України.

Оцінювання розмірів збройних сил автор здійснював на базі наявних на той час з’єднань зс рф, а також на радянській традиції росії до створення масових армій. У своїх розрахунках він використовував дійсну на той час у рф систему воєнної організації, зокрема те, що під час холодної війни вважалося, що радянська дивізія повного складу налічувала 20 тисяч осіб, він уважав, що рф здатна легко утримувати до 87 дивізій, а її мобілізаційний потенціал становитиме до 2,5 млн осіб.

Для війни з Україною росії потрібно залучити, за консервативними оцінками, до 50 дивізій, решту зберігатиме для інших цілей. На його думку, росія прагнутиме отримати перевагу над ЗСУ по танках і артилерії у співвідношенні 2:1 або 2,5:1.

«Враховуючи традиції російського воєнного планування, яке віддавало перевагу масі, а також розміри України, з боку українських стратегів було б наївним вважати, що їм доведеться мати справу менше ніж з половиною зс росії та приданих до них підрозділів ВПС».

Теза 5. Воєнні активи України

У середині 1990-х років влада України планувала довести чисельність ЗСУ до 450 тис. осіб, наш мобресурс на той час (за наявної системи комплектування строковиками) становив до 900 тис. осіб. Тобто, за оцінками Б. Р. Поузена, Україна могла б укомплектувати до 45 дивізій радянського типу, однак озброєння, наявного на той час в Україні (лімітованого ДЗЗСЄ), вистачало на укомплектування лише 20 дивізій.

«Однак з урахуванням економічної нерівності можна спрогнозувати, що українські ЗС завжди будуть поступатися російським у кількісному співвідношенні».

Теза 6. Інформаційний ресурс

До активів дипломатії автор зараховує такий інструмент, як ЗМІ, зокрема телебачення. На його переконання, «страхітливі кадри» хроніки війни допоможуть домовитися про підтримку від західних демократій. А це означає, що Україна повинна так організувати свої збройні сили, щоб можна було уникнути катастрофічної поразки на початковому етапі війни.

«У разі війни Захід міг би допомогти Україні різноманітними й цілком значними способами, не доводячи справи до прямого воєнного вторгнення. При цьому вся допомога має надходити через Польщу, Словаччину або Угорщину».

Теза 7. Допомога західних демократій

Без допомоги ззовні оборона України у підсумку зазнає поразки, жорстко констатує Б. Р. Поузен. Україна потребуватиме доступу до зовнішніх джерел нафти та газу, а також потребуватиме заміни озброєнь, втрачених на початку бойових дій. Найімовірніше, озброєння радянського зразка, схоже з українським, поставлятимуть східноєвропейські країни.

Розвідувальна інформація — одна з найбільш корисних форм допомоги Україні. Якщо Україна регулярно отримуватиме дані про місце перебування російських військ, її власні збройні сили отримають більше шансів уникнути поразки.

«Можливість прямого воєнного втручання заходу уявляється вкрай проблематичною».

Оптимальна форма — допомога повітряними силами від країн членів НАТО, але й це дуже проблематично з огляду на логістику.

Допомога Заходу, зауважує автор, буде реальною лише в тому разі, якщо Україна продемонструє, що здатна захищатися довший час.

«Захід, найімовірніше, буде змушений відмовити Україні в допомозі у відповідь на її звернення на цілому ряді міжнародних форумів, формально скликаних для запобігання агресії проти України. Така відмова буде дуже схожою на політику умиротворення 30-х років».

Теза 8. Три варіанти для оборони

Для відбиття воєнного нападу рф на Україну, Б. Р. Поузен запропонував три загальні варіанти воєнної стратегії: передова оборона, мобільна оборона та стратегічна ешелонована оборона.

Передова оборона — передбачає, що українські ЗС повинні спробувати не допустити вторгнення російських військ на більшу частину території країни.

Мобільна оборона — Україна повинна сконцентрувати свої механізовані підрозділи в декількох оперативних угрупованнях (корпусах або арміях), які об’єднуватимуть по декілька дивізій, а потім намагатися «спарингувати» з приблизно у два рази більшим числом аналогічних російських угруповань.

Автор тут же наводить дійсно неспростовні аргументи, щоправда, базовані на реаліях 90-х років ХХ сторіччя, що Україна не візьме верх над росією у мобільній війні.

Стратегічна ешелонована оборона — потребуватиме наявності збройних сил, здатних на інтенсивний спротив протягом тривалого часу. Для реалізації такої стратегії Україні знадобиться піхота й механізовані війська, потрібні для великомасштабної операції з прикриття східних і північно-східних районів країни. Ця стратегія не гарантує успіху в обороні проти цілеспрямованої російської агресії. Основне її завдання — стримати просування частин противника до Дніпра, щоб виграти час для масштабної мобілізації й підготовки оборони. Затим — створити умови, у яких росія не зважиться розвивати агресію через значні втрати.

«Резерви розумно тримати на західному березі Дніпра… є сенс розташувати 4 дивізії поблизу з кордоном Білорусі, а дві на півдні, біля Одеси, щоб стримувати російські війська з Придністров’я та для вжиття заходів проти морських десантів противника».

Теза 9. Техніка і озброєння

Вочевидь, Б. Р. Поузен не є письменником-фантастом, щоб уявити технологічний ривок, який зробить людство у ХХІ сторіччі. Тому його рекомендації для України стосовно посилення технічної складової збройних сил поєднували в собі об’єктивну оцінку тодішнього стану нашої економіки (дуже паскудний, еге ж?!) з бойовою доцільністю. Для нього технологічне відставання України від росії було очевидною константою.

«Малоймовірно, що їм (українським ВПС. — Авт.) вдасться добитися контролю над повітряним простором».

У воєнній частині роботи автор базує свої прогнози на актуальному на 1995 рік політичному становищі й на реаліях наявного матеріально-технічного забезпечення військ. Тобто новітні типи озброєнь, від дронів до високоточних боєприпасів, не враховано. А як показала практика, нині це важливий чинник, що змінив бойові можливості сторін.

«Малоймовірно також, що під час таких дуелей (артилерійських. — Авт.) українські артилерійські розрахунки володітимуть вирішальними технологічними чи якісними перевагами».

Б. Р. Поузен запропонував насичувати війська дешевим протитанковим озброєнням, налагодити його виробництво в обсягах, достатніх для забезпечення як регулярних військ, так і резервістів; налагодити масове виробництво 82-мм мінометів; докладати максимум зусиль, щоб отримати від союзників ПТРК і ПЗРК для моторизованих і піхотних дивізій.

Він також радить у мирний час створити ешелоновану оборону, включно у міській зоні; організувати зони спротиву в інженерному плані; створити мобільну протиповітряну оборону, невеликі тактичні бронетанкові резерви, мобільні механізовані резерви, мобільні протитанкові резерви.

Теза 10. Український солдат як чинник перемоги

«Гуртом і батька легше бити» — ніби прописна істина, але вона є одним з найважливіших чинників стримування зовнішньої агресії. Демонстрація національної єдності, згуртованості суспільства є серйозним чинником, здатним зупинити рф від агресивних планів, вважає Б. Р. Поузен. Тому він прямо рекомендує цілеспрямовано підвищувати ступінь політичної згуртованості України в цілому.

«Ключовим моментом є свідомість українського солдата. Чи дорога йому незалежність України? Чи завоював міцні позиції український патріотизм (або націоналізм)? Сьогодні у багатьох частинах України, можливо, не вдасться отримати стверджувальні відповіді на ці запитання. Якщо Україна не зуміє винайти численні способи для переконання своїх сусідів, що вона здатна знайти мільйон солдатів, готових будь-якої миті віддати життя за суверенітет своєї країни, то стримувальний потенціал воєнної системи, описаної вище, буде невисоким».

Постскриптум, або ще раз Про звички росіян

У «Концепції оборони України» Б. Р. Поузен не раз посилається на «історичні традиції росіян» щодо тих чи інших аспектів ведення війни. Наприклад, про схильність до створення масових армій або ж любов до потужних бронетанкових ударів. Ось ще одне його спостереження: щоб прорвати оборону противника, росіяни зазвичай здійснять шість атак. Але якщо зламаються на перших 2-3, то далі вже не лізуть…

14

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас в Telegram