Нове середовище, незнайомий розпорядок, десятки запитань про службу, документи, здоров’я, фінанси чи родину — усе це може створювати додаткову напругу…
Ще далеко не відгриміли останні вибухи на Чернігівщині, не встигла ще земля оговтатися від жахливих наслідків, що залишила за собою тут російська орда, а неподалік обласного центру розпочали роботи військовослужбовці пошукової команди «Евакуація 200».
Точної кількості загиблих ще не знає ніхто. Щодня пошуковці з групи цивільно-військового співробітництва віднаходять численні тіла полеглих у новій війні сучасності.
— Понад місяць поблизу Чернігова тривали активні бойові дії. Тому головна наша мета — пошук тіл вбитих росіянами мирних українців та наших загиблих воїнів, — розповів керівник групи Леонід Бондар. — Пошуки проводимо як у лісах чи полях, так і в населених пунктах.
Кожен у групі має бойовий досвід і пройшов спеціальну підготовку. Справа їхня не проста і часто навіть небезпечна. Доводиться розбирати складні завали, обстежувати місцевість на наявність мін та інших боєприпасів, що не розірвалися, тощо.
У своїй роботі спецпідрозділ тісно співпрацює з іншими силовиками та місцевою владою. За потреби викликають саперів для розмінування, проводять опитування місцевого населення з метою відтворення хронології бойових дій у конкретному районі. Всупереч повітряним тривогам та несприятливим погодним умовам, «Сіміки» щодня продовжують роботу.
Одним із важливих завдань, що заплановані на кожен виїзд, є також пошук і ексгумація трупів солдатів та офіцерів росії. Дефіциту в них, за словами Леоніда Бондаря, на Чернігівщині немає, перш за все, завдяки Збройним Cилам України. Надалі знайдений «відпрацьований матеріал» обміняють на українських військовополонених.
Фото і відео авторів та Дмитра Глухенького
