Доброволець 57-ї бригади Олександр Роменський — один із тих, хто пройшов фронт, поранення, реабілітацію і нині шукає рівновагу між болем,…
Викладаємо повні списки загарбників 70-го мотострілецького полку російської федерації.
Нам, українцям, цілком не зрозуміло, як мати може бажати смерті своєму сину. Але нам просто варто прийняти як належне те, що окупанти-росіяни з благословіння своїх рідних прийшли в Україні просто померти, й завдання українців якомога швидше виконати їхнє бажання.
Цю тему я порушив з огляду на спілкування з кількома знайомими, які сьогодні перебувають на тимчасово окупованих рашистами територіях. Протягом останнього тижня їхня риторика дещо бентежила моє розуміння, бо в боях проти України поклали свої буйні голівоньки окупанти, які тим чи іншим чином виявились їхніми знайомими чи навіть, якщо так можна висловитись, — товаришами.
«Братику, я розумію, що він в Україні став окупантом, але я не можу викинути з голови те, що Андрій був непоганою людиною. Він так відверто сміявся, завжди стояв за справедливість і ніколи не говорив, що путін його ідеал. Він навіть ніколи не називав українців нацистами чи бандерівцями», — ось приблизно такого спрямування була наша розмова.
Інша людина з тимчасово окупованого Криму кількома словами відгукнулась про ще одного загиблого, чиє фото буде у матеріалі: «Хороший парень был, так душевно пел. Он враг, настоящий враг моей страны, но сложно представить, что он убийца».
Хочеться по-людськи зрозуміти знайомих із Криму, які ніби й не виправдовують, але жаліють російського десантника, котрий гарно грав на гітарі, був душею компанії, але загинув як окупант, вбиваючи жінок і дітей в Україні. Звісно, його мамця буде верещати над могилою, запитливо-довірливо вглядаючись в очі присутніх і бубнячи, що він сонечко-лапонька навіть мухи в житті не образив. Я ніколи не зможу виправдати її сина, який виявився більше випестком кремля з путінською прошивкою у голові, ніж її сином.
Винні вони всі! Всі! Як винен кожен гітлерівський офіцер і солдат у вбивствах мирного населення. Винні мати, батько, сестра, які, пускаючи важкі сльози на плече ще живого сина чи брата, благословили його на вбивство невинних! Я не можу їх виправдати й не виправдаю ніколи, бо, крім огиди, росіяни сьогодні в мене не викликають жодних інших почуттів. Але в цю мить я ще можу попередити кожного росіянина, чий недоумкуватий родич думає, чи поїхати на війну в Україну або залишитись живим і неушкодженим. Сьогодні до вашої уваги повні списки загарбників 70-го мотострілецького полку російської федерації. Якщо ви мати чи батько, брат чи сестра, то у ваших силах зберегти життя свого чада, щоб потім не стогнати біля закритої труни, прощаючись невідомо з чим. Ми захищаємо вільну країну й це ваш вибір, жити вашому покидьку чи загинути як фашистський окупант під час Другої світової!
У наступному матеріалі буде викладено списки військовослужбовців ВПС та ППО рф, які ще мають шанс залишитися живими. Не кажіть потім, що ми не попереджали й це не був ваш вибір. Україна переможе! Кожного окупанта буде покарано!
Список: за посиланням
