Невелика група офіцерів й аналітиків поставила під сумнів домінуючу доктрину важких літаків і довела, що майбутнє повітряних боїв — за маневреними, швидкими та порівняно недорогими машинами….
У сховищах, де діє один із численних пунктів здачі крові в Харкові, щось фотографувати чи знімати на камеру категорично заборонено. Одна з медсестер мало не з кулаками накинулася на нас, побачивши в руках апаратуру. Від гріха подалі ми, скажу чесно, ретирувалися нагору, на свіже повітря.
А вже там усміхнений лікар пан Юрій пояснює:
— Не ображайтеся на мою колегу. Були випадки, коли необережні селфі чи пости в соціальних мережах ставали причинами обстрілів місць забору крові в донорів. Вже навіть на другий день війни, коли харків’яни кинулися масово здавати кров для поранених, по кількох центрах здачі було завдано артилерійських ударів боєприпасами, як у вас кажуть, касетного типу. І серед наших пацієнтів була жертва…
Пан Юрій звертає нашу увагу на непересічний, з його точки зору, факт: паличкою-виручалочкою донорських пунктів та лікарень залишаються військові та інші силовики. Якщо потрібна кров рідкісної групи або її компоненти, лікарі кидають клич по найближчих до медичних закладів підрозділах. І відмови не буває, і кров завжди знаходиться, незважаючи на бойові дії.
Двадцять днів тому війна забрала життя сина пані Аліни. Він був розвідником у бригаді гетьмана Івана Сірка, і загинув у бою під Харковом. Йому було двадцять п’ять років, майже чотири з яких він провів у районах бойових дій на сході країни. Сьогодні його матінка приїхала в один із пунктів здачі крові для поранених, щоб у когось була можливість жити далі …
— У Сергія сиротою залишилася донька Софійка, якій першого квітня виповнився всього-на-всього рік. Він збирався подовжити контракт із ЗСУ, хоча я його благала цього не робити, — стримано розповідає пані Аліна. — Він обіцяв мені над тим подумати, але сталася велика навала росіян, і він знову пішов із побратимами бригади в бій. Чому я тут? Син свою кров у бою віддав, може, я своєю хоч когось іншого врятую…
Волонтери Ігор та Андрій, які взяли на себе місію відновлення донорства в Харкові та області, говорять, що спад рух донорів у регіоні був тимчасовим. Нині люди повертаються до місць проживання. Відбувається оновлення донорського корпусу. Переважну його часку в ці дні становлять люди, які з патріотичних міркувань діляться своєю кров’ю із пораненими вперше в житті.
Незважаючи на безліч проблемних питань, вони не зупиняються, і в разі потреби доставляють донорів у пункти здачі крові та до лікарень власним коштом.
Подробиці — у відео
Відео Данила Іщенка
Фото автора
