— Розкажіть, будь ласка, про те, як змінювалися засоби РЕБ/РЕР протягом періоду широкомасштабного вторгнення? — На початок широкомасштабки весь аналоговий РЕБ — це був білий шум. Було…
Одним із наслідків широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну є чимало зруйнованих мостових переправ. Багато сіл та містечок залишилися відрізаними. На допомогу прийшли військовослужбовці Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України. Завдяки їхнім зусиллям сьогодні лише в Київській області вже відновлено 7 мостів, а ще 3 незабаром будуть наведені. Про деякі з них ми сьогодні розповімо.
Глібівка
Цей міст через затоку Київського водосховища було зруйновано під час бойових дій. Наразі місцеві кинули кілька аеродромних плит і користуються ним, як-то кажуть, на свій страх і ризик. Сьогодні тут вже розпочато роботи з відновлення мосту. На місці працює тактична група держспецтрансівців із Західної України.
– Внаслідок вибуху пошкоджено опору і відбувся обвал пролітного полотна. Наразі ми будемо забивати палі, робити нову опору і відновлювати пролітне полотно. Перед цим довелося демонтувати уламки старого мосту, це досить копітка та важка робота, – говорить інженер будівельно-відновлювальної частини капітан Панченко.
Перед військовими стоїть непросте завдання – у короткий термін повністю відновити міст завдовжки 15 метрів і майже 7 метрів завширшки.
Феневичі
Міст через річку Здвиж між селами Феневичі та Катюжанка орки зруйнували вщент. Наразі поруч зі зруйнованим військові ДССТ із Сумщини вже збудували тимчасовий міст.
– Цей тимчасовий міст ми збудували за 7 днів. Встановили прольотну споруду довжиною 18,5 метра, зробили дощаний настил, провели випробування і наразі він вже готовий для експлуатації. Тепер справа за фахівцями з Автодору, які зараз роблять під’їзні шляхи, і наступного тижня можна «перерізати стрічку». Міст витримає вантажні автомобілі до 30 тонн, – розповів командир взводу лейтенант Кириченко.
Іванків
На в’їзді в місто мостового переходу над річкою Тетерів сьогодні не існує. Від слова «взагалі». Його залишки омиваються водами швидкої річки, а його функцію сьогодні виконує понтонна переправа. Тут перед держспецтрансівцями стоїть надважке завдання: приборкати Тетерів, з його швидкою течією, і забити палі для нового тимчасового мосту прямо з понтона.
– При такій швидкій течії – це складне завдання. Понтони вже нам везуть, днями будемо забивати центральну палю. Міст буде складатися з чотирьох мостових конструкцій, адже його довжина більше ніж 50 метрів. Наразі дорожники вже зробили під’їзні шляхи з обох боків річки, отже, залишилося їх з’єднати, – усміхаючись, говорить командир колійного батальйону підполковник Анатолій Пахолюк.
Анатолій Володимирович впевнений, що з цим завданням вони впораються, хоча й не приховує, що для його підлеглих будувати такий міст (із забиванням паль з понтона) доводиться вперше.
– Теорію вивчали добре, настав час втілити її на практиці, – підсумував підполковник Пахолюк.
Жеревпілля
Річка Жерева розділяє села Розважів та Жеревпілля. Міст через цю річку було також обладнано шлюзовою конструкцією, яка тримала воду в ставку вище за течією.
Орки, с з виключною тупістю та жорстокістю, тікаючи «за порєбрік» загнали на міст Урал, завантажений боєприпасами, і підірвали його. Від цього ставок припинив своє існування, вода в колодязях у місцевих селах також зникла. Натомість нижче за течією ця вода й досі стоїть в погребах і навіть в хатах.
– У цього мосту три прольоти, один проліт зруйнований. Сам міст завдовжки 36 і завширшки 6,5 метра. Зараз проводимо роботи з підготовки залізобетонних балок для подальшого відновлювання прольоту. Плануємо, що за 10-14 днів міст буде готовий для введення в експлуатацію, – говорить інженер мостовідновлювального підрозділу з позивним «Батя».
Перебуваючи у держспецтрансівців із Закарпаття, які відбудовують міст через Жереву, на мене чекала несподіванка. Неподалік намету наших військових я побачив місцевих дітлахів, які не відриваючись дивилися в екрани своїх смартфонів. Як виявилося, тут вони тестують подарунок від Ілона Маска. Саме так!
– Як тільки дітлахи почують звуки заведеного генератора, то відразу усі поспішають до нас, – усміхаючись, говорять військові. – У нас StarLink, тому й вони приходять в Інтернеті посидіти.
Обережно, щоб не заважати насолоджуватися «старлінковським Wi-Fi» підхожу до дітей і пробую завести розмову.
– З Інтернетом є проблеми? – запитую я.
– Орки, як стояли у селі, вишку мобільного оператора знесли. А потім розтягли звідти все від плат до акумуляторів, відповідає хлопчик, з видатною зачіскою «аля козак».
З подальшої розмови дізнався, що орків тут набігло десь рил 500, стояли вони майже скрізь, де були стіни й дах. Тобто, від закинутого будівельного майданчика до дитячого садочка, школи і магазина. Помарадьорили вони тут, як кажуть, вволю. Та сама історія про плазму, яка не пролазила в люк БТРа і була зламана навпіл для подальшого транспортування, відбулася саме в цьому селі. А от душовим кабінкам пощастило більше. Мізки орків «ніасілілі» для чого потрібна ця «шайтан-штука», тому вирішили її з собою не брати.
Лубське
Село Лубське Фастівського району після руйнування мосту через річку Лупа залишилося поділеним навпіл. Відновити міст довжиною більше ніж 13 метрів – таке завдання було поставлено нашим військовим із Сумщини. Забігаючи наперед, скажу, що з цим завданням впоралися на «відмінно». Лише сім днів їм знадобилося на демонтаж уламків та побудову нового мосту.
– Цей міст не тимчасовий, а капітальний. Потрібно було демонтувати уламки й вкласти нові залізобетонні балки. Як бачите, сьогодні вже міст готовий. Залишилося лише його заасфальтувати, – говорить головний інженер шляховідновлювального підрозділу підполковник Олег Сомок.
У нашу розмову втрутився місцевий мешканець, який ловив рибу неподалік.
– Ви обов’язково напишіть, що цей міст має виключне значення для нашого села. Його справжнє значення ми зрозуміли, коли міст було зруйновано. По-перше, село просто розділилося на дві частини. По-друге, автобусне сполучення перервалося. І ще я зізнаюся, що коли побачили зруйнований міст, то навіть не сподівалися що його відновлять. Ну, може там колись після війни… Але коли приїхала військова техніка і хлопці за тиждень відновили міст, то ми не повірили. Я телефоную родичам, що міст налагоджено – вони й досі не вірять, – не приховує емоції місцевий мешканець Іван Ступак.
Дідівщина
І наостанок, не можу не згадати про міст, який є і типовим, і символічним одночасно. В селі Дідівщина Фастівського району міст через річку Ірпінь було частково зруйновано під час бойових дій.
Оскільки стратегічного значення цей міст не мав, селяни навіть не сподівалися що його швидко відновлять. Як і в інших селах, про які згадувалося вище, держспецтрансівці відновили його в дуже стислі терміни. Коли місцеві побачили таку увагу від військових, то й самі вирішили взяти участь у відновленні. Покрасили поручні, прибрали навколишню територію. Сьогодні міст готовий для експлуатації.
P.S. Я проїхав селами п’яти районів Київщини, які постраждали від нашестя рашистів. У кожному з них, куди намагався сунутися «русскій мір», наче рани, залишилися сліди його перебування. Підбита техніка, зруйновані будинки, школи та об’єкти інфраструктури. І, головне, очі дітей, які пережили рашистську окупацію. Вони дивляться на цей світ зовсім по-іншому. Складається враження, що ці діти за кілька тижнів зробили вимушений величезний крок із дитинства відразу в доросле життя…
…А щодо мостів, які відновлюють наші військові, то їх можна порівняти зі нитковими стібками, якими дбайлива господиня зшиває полотно. Так і військовослужбовці Держспецтрансслужби своєю невтомною працею «зшивають» Україну, з’єднуючи берега річок, і тим самим вселяючи в людей надію і віру в перемогу.
Фото Олега Феценця
