Вона опублікувала його і написала лише одне слово: «вдома». За цим словом — три роки, десять місяців і один день чекання. Понад два роки…
Відомого українського фотографа Романа Солонинку, який пішов боронити рідну землю у складі славетної бригади Чорних Запорожців і загинув за волю України, провели в останню путь у Житомирі.
Труну з тілом загиблого сина біля Свято-Михайлівського кафедрального собору міста Житомира зустрічав священник Василь Солонинка, колишній військовий.
— Він не міг зробити по-іншому, — говорить офіцер, який прийняв духовний сан, ставши панотцем. — На другий день після вторгнення Рома одразу пішов у військкомат у Києві і його направили у 72-гу бригаду. Як батько, я зробив усе можливе, щоб його екіпаж воював достойно. В останні дні, як сказав представник тієї частини, де служив Рома, вони москалям гарно втерли носа…
Як розповіли побратими Романа, його життя обірвав осколок російського снаряда, коли під час контрнаступу українських військ рашисти накрили артвогнем позицію, і наші хлопці не встигли її залишити…
Більше ніж дві сотні житомирян прийшли проститися із загиблим воїном-артилеристом, який понад два місяці нищив ворога, захищаючи українську землю. Свій останній бій чорний запорожець Роман Солонинка прийняв на Слобожанщині.
Востаннє голос сина батько чув 3 травня.
— Я розумів, що він може загинути. Я сам військовослужбовець — 28 років віддав службі в армії, — каже згорьований батько. — Я розумів, але не припускав думки, що він загине…
З військовими почестями та невимовним болем загиблого чорного запорожця Романа Солонинку поховали на Смолянському військовому кладовищі міста Житомира.
Фото Суспільне Житомир та з мережі інтернет
