Одним із напрямів його діяльності є забезпечення харчування для військовослужбовців. Також у сфері його відповідальності — речове забезпечення в нашій армії. Що вже зроблено за цей період…
У силу активної декомунізації в Україні, з постаментів зникають не лише пам’ятники радянських воєначальників чи діячів «руской культури», але й перейменовують вулиці та вилучають з навчальних підручників сумнівні та абсолютно не потрібні нікому моменти радянського минулого. Погодьтеся, що ініціатива заміни монументів в нашій державі на українських видатних постатей — є більш ніж доречною. Проте, напевне, ще довгий час перепродаватимуться з рук у руки радянські нагороди та відзнаки часів Другої світової війни. Багато з них й донині мають велику цінність, проте, як правило, такі нагороди зараз знаходяться у музеях, в руках безпосередніх власників або ж фалеристів.
Один із найвідоміших в Україні сувенірних ринків — львівський «Вернісаж», знаходиться в самому центрі міста, поруч з не менш відомою Львівською Оперою та Драмтеатром імені Заньковецької. В народі «Вернісаж» прозвали стихійним ринком, адже тут можна придбати не лише речі з українською національною символікою, але й антикварні речі: монети, посуд, нагороди тощо.
— Ще торік у нас були в продажі різні нагороди «типу» радянського періоду, — розповідає продавець антиквару Ярослав. — Цінності вони ніякої не мали, адже це в основному все підробка. Та й купляли їх переважно лише іноземці як сувеніри. А більш-менш вагомих нагород у нас давно вже нема. По-перше: всі цінні нагороди знаходяться в приватних колекціях або ж продаються на аукціонах, по-друге: ще з початком російсько-української війни попит на такі речі зник, особливо у Львові.
В антикварних магазинах теж не густо із «залізяччям» радянського виробництва. Можна, як правило, придбати ще якісь монети, значки типу «Відмінник праці», так звані поплавки про завершення навчального закладу, або ж ті, на котрих немає зображення комуністичного режиму.
— У нашій державі вже довгий час діє стаття Кримінального кодексу України про заборону розповсюдження символіки, котра прославляє тоталітарні режими нацистської Німеччини та СРСР, — каже продавець в одному з антикварних магазинів Львова Марія. — Свого часу навіть поліція добряче штрафувала порушників Закону. Вже пізніше ринок радянських нагород пішов у підпілля, а точніше — нікому не потрібні ордени та медалі почали продавати через інтернет. Та й сумніваюсь, що вони зараз комусь потрібні.
Відверто кажучи, ветеранів Другої світової війни у нас сьогодні практично не залишилось. Проте ті медалі та ордени, котрими вони були нагороджені свого часу, зараз висять на мундирі у шафі, і сьогодні нагадують учасникам страшної війни радше перемогу над нацизмом, аніж возвеличення своєї приналежності до радянської політики. Сподіваємось, що в найближчому майбутньому прилавки тих же стихійних ринків чи антикварних магазинів поповняться українськими нагородами та відзнаками з національною символікою. Їх охоче куплятимуть у всьому світі, вони займуть почесне місце у колекції відомих нумізматів та фалеристів.
